Опубліковано Anonymous (не перевірено) Срд, 2012-04-11 13:26
Осередок Наукового товариства ім. Шевченка в Рівному виник на хвилі демократичних змін, що охопили освітньо-культурне життя краю в перше десятиліття незалежної України. Його створено 7 липня 1997 р. рішенням установчих зборів. Тоді ж обрано голову, секретаря та керівника гуманітарного відділення.
Опубліковано Anonymous (не перевірено) Срд, 2012-04-11 13:23
У суботу, 26 березня 2011 p., в актовій залі Львівського національного університету ім. І. Франка відбулося Пленарне засідання ХХІІ Наукової сесії Наукового товариства ім. Шевченка. Це зібрання підсумувало весняну (Березневу) сесію НТШ, яку ще зазвичай називають „Шевченківською" і яка, поряд із Загальними чи Загально- виборними зборами восени, традиційно є однією з двох щорічних велелюдних наукових зустрічей членів Товариства.
(діяльність Товариства від 15 травня 2010 poкy — до 21 травня 2011 poкy)
Передмова
Представлений медичний календар подає відомості про річниці українських лікарів і вчених-медиків та про важливі події становлення медицини в Україні.
29 жовтня – 2 листопада 2011 р. відбувся 16 світовий конрес Міжнародного (Інтернаціонального) товариства кріохірургії (МТК) у Відні у Редутізалі великого цісарського палацу Гофбурга.
Наближається видатна дата - 150 років від дня народження Євгена Озаркевича – видатного українського лікаря і науковця.
Опубліковано Anonymous (не перевірено) Пон, 2011-04-25 22:17
Розгром української науки в Радянському Союзі в 1930-х рр.
Опубліковано Anonymous (не перевірено) Пон, 2011-04-25 22:12
Тарас Шевченко впродовж усього свого життя цікавився багатьма жанрами літератури, в тому числі драмою, хоча його драматургічна спадщина вичерпується однією завершеною п'єсою „Назар Стодоля" (1843), уривком з третьої дії російськомовної історичної драми чи трагедії „Никита Гайдай" (1841) та незнайденою чи ненаписаною драмою „Слепая красавица". Незважаючи на це, Шевченкова драматургія є значущою в контексті його художньої творчости.
Опубліковано Anonymous (не перевірено) Пон, 2011-04-25 22:07
Здається, два віки – добрячий часовий відтинок, аби творчу спадщину того чи того національного класика було ретельно вивчено, оправлено в належні фоліянти, а самому класикові – відведено належне тільки йому місце в духовному пантеоні спільноти.
Опубліковано Anonymous (не перевірено) Пон, 2011-04-25 21:33
У літопис національного відродження у західних землях України середини ХІХ ст. золотими літерами вписане ім'я видатного письменника і громадсько-культурного діяча, славного сина Галицької землі о. Маркіяна Шашкевича (6 листопада 1811 р.
Опубліковано Anonymous (не перевірено) Пон, 2011-04-25 21:24
Історія Івано-Франківського осередку Наукового товариства ім. Шевченка (ІФО НТШ) починається з Установчих зборів, які відбулися 22 лютого 2000 р. в залі засідань міськвиконкому і в яких взяли участь 32 науковці Прикарпаття. На цих зборах вступне та привітальне слово виголосив Роман Яремійчук, якому Президія НТШ у Львові своїм рішенням від 2 3 грудня 1999 р. доручила очолити ініціятивну групу для організації осередку.
Опубліковано Anonymous (не перевірено) Пон, 2011-04-25 21:16
Опубліковано Anonymous (не перевірено) Птн, 2011-04-15 16:32

Родовід Степана Посацького починається з Гуцульщини. Дід – Іван Посацький – народився 1841 р. у Рахові (нині Закарпатська обл.) і був учителем, батько – Лев Посацький – у с. Стецеві біля Снятина (нині Івано-Франківська обл.) у Східній Гали
чині. Лев Посацький (1878-1951) здобув юридичну освіту у Львові та Відні з правом праці у нотаріяльних конторах. Він одружився з Іванною Губчак (донькою отця Ігнатія Губчака) з Калуша 1910 р. У пошуках праці їм довелося переїхати у Західну Галичину. Тут, у містечку Ліманова (південно-східні околиці Кракова) у Лева Посацького та Іванни Посацької (1880-1963) 9 січня 1911 р. народився син Степан.
Напередодні Першої світової війни Лев Посацький влаштувався на роботу в канцелярію нотаріуса Телесницького у Делятині, куди й сім'я переїхала. З початком війни його призвали до 36-го Коломийського полку крайової оборони у Делятині. Восени 1918 р., після служби в Угорщині, Чехії та на Волині Лев Посацький повернувся до Делятина, а 1919 р. сім'я – у Ліманову. Однак довелося шукати роботи у м. Ряшеві (Східна Галичина), куди 1920 р. родина Посацьких переселилася. 1929 р. Степан Посацький закінчив там гімназію і мав намір продовжувати освіту. Оскільки у тодішній Польщі українцям чинилися всілякі перепони у здобутті вищої освіти, то багато українців-галичан шукали можливостей навчатися у вищих навчальних закладах інших міст і країн.
Опубліковано Anonymous (не перевірено) Птн, 2011-04-15 16:28
Сучасний дослідник історії українського театру Валерій Гайдабура, який ввів у науковий обіг низку „заборонених" у минулому документів, повернув українській культурі ряд несправедливо замовчуваних у радянські часи імен, без фальшивого пафосу пише: „Йосип Стадник, Микола Комаровський, Опанас Карабіневич, Богдан Сарамага, Іван Когутяк – славні імена митців, котрі в різні лихі часи боронили західноукраїнський театр від знищення". Кожен із цих визначних діячів виконував покладену на нього місію, зайнявши свою нішу в театральному процесі. Найменше відомо, мабуть, про Панаса Карабіневича, адже і він сам дуже неохоче – особливо після відбутого несправедливого ув'язнення у радянських таборах – розповідав про свою театрально-організаторську діяльність за часів міжвоєнної Польщі...
Антрепренер, актор, режисер, видатний адміністратор та організатор театральної справи Панас Карабіневич народився 18 (30) січня 1897 р. у с. Серебринці (тепер Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл.). У 1913-1915 рр. навчався у духовній семінарії м. Кам'янця-Подільського. Під час Першої світової війни (1915-1916) „вольноопределяющимся" воював у російській армії, важкопораненим його демобілізовано.
Професійну театральну діяльність Карабіневич розпочав 1919 р. на адміністративній посаді у Державному театрі Української Народної Республіки (УНР) під керівництвом М. Садовського в Кам'янці-Подільському. Цей факт подавали у викривленому трактуванні: нібито П. Карабіневич працював у театрі М. Садовського ще в Києві.
Опубліковано Anonymous (не перевірено) Птн, 2011-04-15 16:21
Музично-громадські ініціятиви Володимира (Домета) Садовського окремо не розглядалися. А дослідження цих ініціятив актуальне не лише як характеристика однієї із важливих особливостей діяльности митця: матеріяли висвітлюють один з епізодів процесу становлення музичного професіоналізму в краї наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Ідеться про спробу організації 1899 р. з'їзду галицьких музик із метою створення „Музичного Союзу", який мав централізувати та упорядкувати музичне життя, а також відкрити консерваторію.
Ідея з'їзду українських музикантів Галичини для обговорення стану музики в краї у різних царинах її застосування (церковна музика, навчання співу в школах, народна музика) з'явилася на шпальтах преси ще з листопада 1898 р. у зв'язку з проблемою упорядкування навчання співу у селах. У статті „В справі науки нотного хорального співу у нас по селах і містах" Віктор Матюк вперше висловив ідею з'їзду: для того, щоб співацькі товариства могли належно здійснити цю місію, „мусить у нас перевестись організація і лучність всіх істнуючих товариств співочих, а неменше і приняти ся спосіб систематичної науки співу, передовсім елементарної науки співу руских дітей".
Сторінки