Гайда Р., Пляцко Р. Іван Пулюй (1845-1918). Життєписно-бібліографічний нарис

Основна частина пропонованої книжки, крім Вступу і Життєпису, містить шість розділів, у яких висвітлені різні аспекти діяльности Івана Пулюя. У Вступі подано сконденсований творчий портрет Івана Пулюя як високо-талановитої людини у своїй багатогранності. Найбільше уваги приділено фізичним дослідженням (розд. 2), які стосуються трьох напрямів: молекулярної фізики, катодного проміння та Х-променів.

Ярема Степан. На теми української наукової мови. – Львів: Українське товариство з механіки руйнування матеріалів. Львівське крайове товариство „Рідна школа“, Наукове товариство ім. Шевченка 2002. 44 с.

На сайті опубліковано матеріали 39-го вісника Наукового товариства ім.Шевченка.

На обкладинці:
Перша сторінка.– Осип Курилас. Тарас Шевченко. “Дивлюся, аж світає...” – 1918 р.
Друга сторінка.– У залі Загальних звітних зборів НТШ Львові. – 2007 р.
Третя сторінка.– В кулуарах Загальних звітних зборів НТШ у Львові. – 2007 р.
Четверта сторінка.– Адміністративний будинок НТШ у Львові (вул. Генерала Чупринки, 21).

На сайті опубліковано матеріали 38-го вісника Наукового товариства ім.Шевченка.

На обкладинці:
Перша сторінка – Юліян Целевич – перший голова Наукового то­вариства ім. Шевченка
Друга сторінка – XVIII Наукова („Шевченківська“)сесія НТШ у світлинах
Третя сторінка – В кулуарах XVIII Наукової („Шевченківської“)­сесії НТШ­
Четверта сторінка – Нові видання Інституту колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ в Україні. 2006-2007 рр.

ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРЕЛІК ГАСЕЛ

“ЕНЦИКЛОПЕДІЇ НТШ”

ПРОЕКТ

ЛЬВІВ ― 2007

Ярослав Ганіткевич

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Реферат

На сайті опубліковано матеріали 37-го вісника Наукового товариства ім.Шевченка.

На обкладинці:
Перша сторінка – Олекса Новаківський. “Святослав-Завойовник”, 1918 р. Публікується вперше.
Друга сторінка – новорічні привітання для НТШ в Україні “3 Новим Роком та Різдвом Христовим!”
Третя сторінка – У залі Загальних зборів НТШ 9 грудня 2006 р.
Четверта сторінка – Нові видання НТШ в Україні 2005–2006 pp.

На сайті опубліковано матеріали 36-го вісника Наукового товариства ім.Шевченка.

На обкладинці:
Перша сторінка – Фотій Красицький. Портрет Михайла Грушевського. 1907 р.
Друга сторінка – В залі Загальних звітних зборів НТШ в Україні.­
Третя сторінка – Видані у Львові календарі, плакати, афіші, запрошення, присвячені 150-річчю від народження Івана Франка.
Четверта сторінка – Нові видання Інституту колекціонерства українських мистецьких пам'яток при НТШ в Україні. 2006 pp.

У 2006 р. минає 17 років від часу відродження в Україні Наукового товариства ім. Шевченка. Це малий, але й водночас великий проміжок часу в житті одного Товариства. Якщо порівнювати його з часом загального поступу науки та культури ХІХ—ХХ та декількох років ХХІ ст. і тяглости функціонування наукових установ, то це час, звичайно, невеликий, однак не кожна слов’янська країна нині може похвалитися такою тривалою працею одного наукового товариства серед інших своїх інституцій.

Відкрите в 1873 р. як „Літературне товариство ім. Шевченка“, а від 1892 p. перетворене у „Наукове товариство ім. Шевченка“ пройшло довгий і складний шлях та зробило неоціненний внесок у розвиток наукової думки України. Адже йдеться про 132 роки праці! З іменами його членів різних часів пов’язані яскраві сторінки становлення наукових ідей в Україні, шкіл і напрямів, що здобули визнання як у національній, так і у світовій науці.

ВАРЛААМ КОМПАНЕВИЧ*
(1777—1858)

Загальновідомо, що для повнокровного розвою суспільства потрібне самоусвідомлення того, як люди жили, думали, творили в минулому. В час, коли чималими зусиллями суспільство відновлює пам’ять, контекст історії завжди потрібний. Він збагачує чин і сприяє поступу. Важливе місце в цьому процесі належить особам, які виражали суспільно-політичну думку, створювали філософію своєї епохи, займалися освітою і просвітою, наукою. Серед цих осіб у Західній Україні кінця ХVІІІ — першої половини ХІХ ст. був Варлаам Компаневич.

Оглядаючи історію розвитку суспільно-політичних відносин, громадського, культурного і церковного життя Західної України першої половини ХІХ ст., наперед треба відзначити, що В. Компаневич, незважаючи на всі суперечності часу і його самого як особистости, залишався однією з тих постатей в українській дійсності, які мислили категоріями, притаманними частині високоосвічених осіб, що постійно вболівала та дбала про свій народ, була готова творити для нього лишень добро: „він через церкву постійно був серед народу“. Ці риси були не надбані В. Компаневичем, а закладені в його генетичному коді. Вони йшли, здається, по крови від батьків, дідів і не мінялися протягом цілого життя.