Наукове товариство ім.Шевченка

У листопаді 1927 р. у газеті „Діло“ з’явилося невелике повідомлення про відкриття сезону но­вого львівського театру: „З днем 11-го ц[ього] мі­сяця починає свої вистави театр Кооперативи „Український театр“ у Львові під дирекцією Йоси­па Стадника, в салі Музичн[ого] Інституту [імені] Лисенка, вул. Шашкевича, 5“. Далі йшлося про репертуар — драму „Маруся Богуславка“ М. Старицького, оперети „Княжна цирківка“ („Прин­цеса цирку“) І. Кальмана та „Орлов“ Б.

Створення Пересопницького Євангелія збігаєть­ся з часом проникнення в українські землі рене­сансних впливів. Щоправда, сам матеріял і письмо євангелія відображали ще середньовічні традиції: рукопис на пергаменті й пізній устав у XVI ст. були радше анахронізмом, даниною давнині. Давні ві­зантійські традиції помітні в мініятюрах Пересопницького Євангелія, однак орнамент уже типово ренесансний. Та найбільше ідеї XVI ст.

Портретна галерея Наукового товариства ім. Шевченка була одним із багатьох знакових проєктів, ініційованих очільником Товариства Ми хай лом Грушевським. Завдяки залученню до її створення видатних художників — І. Труша, Ф. Красицького, М. Івасюка, П. Холодного — вона стала справжньою скарбни­цею українського малярства. Фундамент галереї довело­ся закладати тоді ще молодо­му майстру пензля, випуск­нику Школи образотворчих мистецтв у Кракові, Іванові Трушу.

Для українських діячів, що засновували НТШ, Товариство було не лише науковою інституцією, а передусім інтелектуальною лабораторією, яка мала обґрунтувати прагнення еліти політич­ної окремішности. Львівські народовці і київські громадівці вбачали в НТШ прообраз Української академії наук. Для них академія мислилася як локомотив національного відродження: саме та­кими були спочатку наукові товариства, а згодом польська, чеська, сербська та хорватська академії наук, що діяли в межах Австро-Угорської імперії. Для М.

„Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчен­ня чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім’я Франка, сказати б, здіймає шапку [...],— занотував з нагоди столітніх роковин письменника у своїй „Книзі спостережень“ Євген Маланюк.— Тут діє якийсь “інстинкт величі”, який у так званих масах є значно більш живий, аніж припускають демагоги“.

26 листопада 2011 р. в матірному НТШ України у Львові відбулися Загальні звітно-виборні збори. Згідно зі Статутом, вони проводяться щотри роки, цього разу за період із листопада 2009 р. по лис­топад 2011 р. Збори проходи­ли в актовій за лі Львівського національного університету ім. І. Франка. На велелюдне зібрання НТШівської спіль­ноти прибули не тільки львів’яни, але й чимало членів осередків НТШ з інших міст України та численні гості. Збори привітали президент Світової ради НТШ, проф.

ВСТУП

Наближається 140-ва річниця Наукового товариства ім. Шевченка. Засноване 1873 р. як культур­но-освітня організація, Товариство перетворилося на авторитетну багатогалузеву інституцію, покликану розвивати наукові дослідження на українознавчому ґрунті. Після комуністичних ре­пресій та ліквідації НТШ у 1940 р., жертовними зусиллями відданих українській ідеї людей, НТШ перенесено за кордон, де його крайові товариства поширилися майже по всіх континентах.

Крайове Наукове товариство ім. Шевченка у Західній Европі, яке тривалий час працювало над виданням відомої Енциклопедії українознавства, 2 квітня 2011 р. провело у Сарселі (Франція) XIX Загальні збори. Керував зборами заступник голо­ви НТШ проф. Володимир Косик. В обговоренні взяли участь члени НТШ з кількох країн Европи та представник з України — апостольський екзарх, голова суспільної служби українців у Франції, владика Михайло Гринчишин.

21 травня 2011 р. у Нью-Йорку відбулися що­річні Звітні збори НТШ А, на яких Управа зві­тувала про основну працю Товариства у ми­нулому році. Як випливає зі звітів президента, віце-президентів, голів комісій, директорів секцій, голів осередків та директора адміністрації, ро­бота Товариства традиційно здійснювалась у внутрішньому і зовнішньому напрямах.

Український таємний університет (УТУ), який діяв у Львові в 1921-1925 рр., був створений на хвилі розчарування галицьких українців результатами Першої світової війни, передусім поразкою Західно-Української Народної Республіки.

Антична (від лат. antiquus — давній) або греко-римська (також — класична) література хро­нологічно приблизно охоплює VIII ст. до н. е. — V ст. н. е.

Природа імен-метафор наших великих письмен­ників, здається, не містить нічого загадкового. Шевченко — Кобзар, Франко — Каменяр, Леся Українка — Співачка Досвітніх Вогнів, Квітка — Ломикамінь... Маркіяна Шашкевича називаємо Будителем...