До періодів історії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та міста Львова і Галичини
Передмова
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького найстаріший на території незалежної України, належить до старших університетів Європи, заснований владою Австрійської монархії Габсбургів 236 років тому. Габсбурзька монархія - неофіційна назва територій, які перебували під владою австрійського відгалуження династії Габсбургів, існувала 7 століть. Карл V Габсбург був імператором Священної Римської імперії, володів багатьма європейськими країнами та іспанськими територіями в Америці. В 1526 році австрійський ерцгерцог Фердинанд I приєднав до своїх володінь землі Чеської корони і Угорщину та створив Австрійську імперію. Галичина потрапила під владу Австрійської монархії у ХVІІІ ст. В червні 1772 року повноважні представники найбільших в Європі імперій Австрії, Пруссії та Росії підписали в Петербурзі договір про поділ Речі Посполитої (Польщі).
Територія Галичини після падіння Галицько-Волинського князівства знаходилася під панування зовсім відмінних шести держав – Речі Посполитої, Австрійської монархії, Австро-Угорської імперії, Другої Речі Посполитої, СРСР, Третього Райху, знову СРСР, тепер в незалежній Україні. Панування цих держав зумовило складну і дуже різноманітну діяльність університету. Протягом чотирьох століть університет зазнав багато перетворень, реорганізацій, перейменувань.
Університет мав різні назви, які надавали йому 10 разів: університет Йозефа ІІ, Франца ІІ, Яна Казімєжа, Львівський державний медичний інститут, Державні медично-природничі фахові курси, Львівський державний медичний інститут, Львовский государственний медицинский ордена Дружбы народов институт, Львівський державний медичний інститут, Львівський державний медичний університет, Львівський національний медичний університет. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького.
В історії університету має значення не тільки склад викладачів і студентів, порядок управління викладачами університету, зміст навчальних програм, порядок прийому вступників. Для розвитку вищої школи важливе значення має ситуація в даній країні, в даному місті, суспільне середовище, в якому діяв університет, склад населення регіону і міста. Де виросли і навчалися керівники і викладачі університету, якою мовою користувалися, які мови знали. Серед якого населення виростали студенти, які були початкова і середня освіта у них, матеріальний рівень життя, стан культури, освіти, релігії, моралі і етики суспільства, які мови вживалися в побуті. На розвиток університету впливала влада держави, яка створювала соціально-економічні умови розвитку народу країни.
Історія університету безпосередньо зв’язана з історією країни, регіону та міста. Протягом століть змінювалося населення Галичини і Львова, змінювалося життя народу на західноукраїнських землях та на всій території України. Тут Галицько-Волинське князівство панувало в XI – XIV століттях. У 1349 році Галицько-Холмське і Перемиське (Перемишльське) князівства захопив польський король Ян Казімєж. Народ Галицького князівства втратив державність. Галичина потрапила під зверхність колонізаторів, які нав'язували свою культуру і мову. Змінювалася назва жителів, до Першої світової війни нащадки князівств Київської Русі називали себе русинами. Влада Росії на захопленій території стала називати місцеве населення малоросами. В документах Австро-Угорщини писали «Ruthen», в перекладі – руські, русини. З розвитком української національної свідомості назву «русини» на Заході і «малороси» на Сході України замінила назва «українці».
В різні періоди змінювався склад професорів і студентів університету, факультету, інституту, різним було ставлення державної влади і керівництва університету до його діяльності, до професорів і викладачів, до вступників і студентів. Завданням факультетів університету була підготовка високо освічених осіб на філософському факультеті, кваліфікованих медиків, правників, богословів. Приймали в університет студентів різних національностей, викладали латиною, німецькою, польською та «руською» мовою. Готували випускників університету для населення різного складу, хоч завжди на території Галичини найбільше було русинів-українців. З часом змінювалися кількість і склад населення міста Львова, що впливало на склад професорів і студентів університету, на результат його діяльності.
Університет у Львові знаходився в різних ділянках міста. Вперше університет відкрито в будинку ордену тринітаріїв на вулиці Краківській. Пізніше перейшов на вулицю Миколая (тепер Грушевського), згодом на вулицю Маршалковску (тепер Університетська) в будинок Сейму (парламенту) Королівства Галичини і Володимирії. Відновлений медичний факультет розташувався у новому збудованому «медичному містечку» на вул. Пекарській та біля міського шпиталю (тепер вул. Некрасова), де основна частина знаходиться до сьогодні.
Багато різних змін управління зазнав університет. В перші два періоди існування університет діяв за правилами, прийнятими кілька століть тому для європейських університетів. Протягом півтора століття історії Галичини, особливо важливе значення мали зовсім відмінні підходи до національних меншин в Австрійській і Австро-Угорській імперії та у Російській імперії. Влада Відня підтримувала розвиток мов у 12 національних меншин, відкривала школи і гімназії з руською (українською) мовою викладання, обіцяла українцям відкрити у Львові український університет, на трьох факультетах університету викладали українською мовою професори-галичани, українців обирали ректорами університету і деканами факультетів. В той час імператор Росії та царська влада забороняли на території Східної України українську мову в школах і академіях, не дозволяли гетьманам відкривати університети. Пізніше царська влада відкрила на українській території університети для росіян, тільки з російською мовою викладання та з переслідуванням українців, інколи згадували про «малорусское наречье».
Університет Йозефа ІІ в Королівстві Галичини і Володимирії у Львові протягом 134 років був першим університетом на українських землях, в якому працювали українські науковці та українці-русини випускники отримували вищу освіту. За панування Австро-Угорщини у Львові вперше русини-українці на території Галичини почали здобувати в кінці ХVІІІ ст. вищу освіту на філософському і правовому факультеті. На богословському факультеті діяли «руські курси», готувала сотні священиків, які формували в селах духовний розвиток українського народу. На медичному факультеті працював професор українець, гнеко-католик, кілька лікарів-українців. Ректорами університету були одинадцять професорів-богословів, священнослужителів Української греко-католицької церкви. Університет у Львові започаткував на українських землях українську вищу освіту майже на півтора століття раніше, ніж змогли почати українське університетське викладання на Східній Україні після розпаду Російської імперії.
У Польщі продовжували університетські традиції, але внесли зміни у порядок управління, склад професорів і студентів, обрання ректорів. Заборонили викладання українською мовою, усунули професорів українців, спочатку заборонили а пізніше обмежили прийом студентів українців та євреїв.
З приходом радянської влади університет, медичний факультет зазнали великих незвичайних перетворень, створено зовсім іншу систему вищої освіти. Заборонили автономію та вибори керівництва вищої школи, партійні та державні органи призначали директора і деканів, запровадили свої наукові ступені, інший склад Вченої ради. Запровадили обмежений прийом за іспитами, під наглядом партії та органів безпеки. Крім викладання спеціальних предметів багато часу приділили навчанню партійної ідеології, вихованню у студентів відданості партії. Органи безпеки переслідували українців, репресували викладачів і студентів. Прибулі російські професори і викладачі викладали російською мовою, спочатку дозволяли молодшим місцевим асистентам і доцентам викладати українською мовою. Місцевих викладачів довго не допускали до захисту дисертацій і звання професора. З часом перетворили Львівський інститут на всесоюзний російськомовний, заборонили викладання українською мовою. Інститут знову став повністю чужомовним. Вища медична школа стала в багатьох відношеннях зовсім відмінною від європейських вищих шкіл. Позитивним було безплатне навчання, державні стипендії, масові гуртожитки, прийом більшості студентів з місцевого населення, підготовка іноземних студентів. Налагодили післядипломну спеціалізацію лікарів.
За трирічної окупації Галичини Третім Райхом, в період Голокосту і знищення мільйонів людей, закрили університет. Після довгої затримки дозволили професорам медичного факультету (крім євреїв) без прав університету викладати студентам німецькою мовою та випускати лікарів без дипломів.
За 30 років незалежної України вперше за усі попередні періоди створили в Галичині у Львові український медичний університет. Припинили викладання комуністичної ідеології та атеїзму, ліквідували партійний нагляд та спецчастину органів безпеки. В інституті/університеті вперше запровадили викладання усіх дисциплін українською мовою, почали відновлювати традиції університетів. Переведено на європейський рівень підготовку українських і зарубіжних лікарів і фармацевтів, бакалаврів і магістрів. Налагоджено зв’язки з університетами і науковими центрами світу, вноситься значний вклад у розвиток європейської і світової медичної науки. При тому в усіх університетах України залишено частину спадщини, запровадженої комуністичним режимом.
В списку літератури приведені основні важливіші праці з історії медичного факультету та університету.
