100 років професору Степану Стойку – видатному українському вченому-біологу
ПРЕЗИДІЯ НТШ та ВСЯ НТШ-івська СПІЛЬНОТА СЕРДЕЧНО ВІТАЄ ЗНАМЕНИТОГО ЮВІЛЯРА І ЗИЧИТЬ ДОБРОГО ЗДОРОВ’Я,
ГАРНОГО НАСТРОЮ ТА ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!
100 років професору Степану Стойку – видатному українському вченому-біологу
14 березня 2020 року відзначатиме своє сторіччя від дня народження видатний український вчений в галузі екології і лісівництва, доктор біологічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, професор Honoris Causa 2-ох університетів, у т.ч. у Зволенського технічного університету (Словаччина), єдиний в Україні нагороджений Золотою медаллю імені Петера Й. Ленне Фундації імені Й. Ф. Гете від Європейської Комісії (за успіхи у налагодженні міжнародної співпраці в галузі охорони природи), академік Лісівничої Академії наук України, Почесний і Дійсний член Наукового Товариства Шевченка Степа́н Михайлович Сто́йко.
Майбутній вчений-природодослідник народився 14 березня 1920 року у селі Кричево Тячівського району Закарпатської області в багатодітній сім’ї священика. Середню освіту здобув, навчаючись у класичній гімназії м. Хуст, де у 1939 р. розміщувався Уряд Підкарпатської України, очолюваний Августином Волошином. У 1945 р. приїхав до Львова здобувати вищу освіту. З тих пір і проживає у славному Львові. Навчався у Львівському сільськогосподарському інституті, який закінчив у 1949 році. У 1955 р. Стойко захистив кандидатську дисертації в Інституті ботаніки АН УРСР в м. Київ (під керівництвом академіка Петра Погребняка), а в 1969 р. – докторську дисертацію, присвячену дубовим лісам Українських Карпат. У 1962 р. йому було присвоєно вчене звання доцента, а в 1980 р. - вчене звання професора за спеціальністю «Ботаніка», а у 2005 р. він став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки.
До 2-ї світової війни працював вчителем на Закарпатті, а після закінчення інституту – лісничим Ужгородського лісгоспу, пізніше доцентом Львівського лісотехнічного інституту, старшим науковим співробітником Державного природознавчого музею АН УССР, завідувачем відділу Охорони природних екосистем у природознавчому музеї, а потім у Львівському відділенні Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного АН УССР і, врешті, Інституту екології Карпат НАН України. За сумісництвом, упродовж 15 років викладав курс «Охорона природи» на географічному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка. Підготував кадри вищої кваліфікації в царині біологічних, географічних та сільськогосподарських наук (12 кандидатів і 3 доктори наук).
Професор Степан Стойко є також відомим громадським діяч, ініціатором важливих природоохоронних ініціатив. Він тривалий час був заступником голови Наукової ради з проблем біосфери в Західному науковому центрі АН УРСР, очолював Львівське обласне відділення Українського товариства охорони природи, обирався Головою Ради Львівського будинку вчених. Завдяки його зусиллям в Україні було створено Карпатський державний заповідник (1968), Карпатський біосферний заповідник (1993), а також низку національних природних парків, таких, як Карпатський (1980), Шацький (1983), Яворівський (1998), Ужанський (1999) і Сколівські Бескиди (1999).
Наукова діяльність Ювіляра є надзвичайно багатогранною і стосується дослідження та охорони біорізноманіття рослинності, екосистем, ландшафтів, а також культурної та історичної спадщини. Вчений опублікував самостійно та у співавторстві 11наукових монографій, 3 навчальні посібники з охорони природи і понад 400 наукових статей (понад 90 – у міжнародних журналах). Особливо знаними є монографії: “Заповідники та пам’ятки природи Українських Карпат” (1966), “Охорона природи Українських Карпат і прилеглих територій” (1980), “Флора і рослинність Карпатського заповідника” (1982), “В. И. Вернадский. Жизнь и деятельность в Украине (1984–1988)”, “Ужанський природний національний парк. Поліфункціональне значення” (2008), «Дубові ліси Українських Карпат: екологічні особливості, відтворення, охорона» (2012). Професор Степан Стойко був ініціатором та співавтором публікації Зеленої книги України, призначеної для збереження раритетних фітоценозів.
Професор Степан Стойко відомий не лише в Україні, а й у наукових та природоохоронних колах сусідніх держав: Угорщини, Словаччини, Чехії, Польщі, Білорусії та й інших. Крім української і російської мов, він володіє чеською, словацькою, угорською, польською, німецькою мовами, а у віці 70-ти років почав вчити і опанував англійську мову. Він виступав з лекціями в Агрономічному університеті імені Грегора Менделя (Брно, Чехія), Університеті імені Етвеша (Будапешт, Угорщина), в Університеті Кельна (Німеччина).
Завдяки багаторічній співпраці з зарубіжними колегами домігся створення польсько–словацько–українського біосферного резервату «Східні Карпати», (1999) р., а також польсько–українського біосферного резервату «Розточчя» (2011). Разом з колегами Тібором Шимоном (Угорщина), Емілем Гадачем (Чехія) і Стефаном Михаликом (Польща) опублікував у 1991 р. монографію “Заповідні екосистеми Карпат”, а пізніше особисто (1999) «The East Carpathians Biosphere Reserve. Poland /Slovakia/ Ukraine», яку опублікував Польський народовий МаБ. Степан Стойко разом з зарубіжними колегами був ініціатором та співорганізатором міжнародного (Польща, Словаччина та Україна) резервату біосфери «Східні Карпати» на площі 2 132 кв.км. (заснований у 1998 р.).
Наукові та прикладні здобутки професора Степана Стойка у природоохоронній галузі і національно-культурному розвитку високо оцінені:
1991 — Золота медаль Міністерства охорони середовища і водних ресурсів Польщі ”За заслуги в охороні середовища та водного господарства“.
1994 — Звання Doctor Honoris Causa Зволенського технічного університету (Словаччина) – за дослідження лісових екосистем Карпат та наукові праці в галузі охорони природи.
1995 — Золота медаль імені Петера Й. Ленне Фундації імені Й. Ф. Гете Європейської Комісії (вручена особисто професору Степану Стойку на засіданні Європейської Комісії у Страсбурзі, Франція).
1995 – Пам’ятна медаль «Бещадський ведмідь» дирекції Бещадського народного парку (Польща) – За співпрацю з польськими вченими у дослідженні природних екосистем Бескид.
2002 — Срібна медаль Зволенського технічного університету (Словаччина).
2005 — Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць колективу авторів «Розробка наукових засад і практичних рекомендацій збереження біо-різноманіття в контексті сталого розвитку України».
2010 – Орден «За Заслуги» ІІІ ступеня.
2010 – Відзнака «Почесний лісівник України».
2010 – Відзнака «Почесний працівник заповідної справи України» Міністерства охорони Навколишнього природного середовища України.
Професор Степан Стойко – Почесний і Дійсний член Наукового Товариства Шевченка. Він до цього часу публікує свої праці у виданнях Товариства, зокрема у Віснику НТШ.
Для збереження природних умов місцевостей, де відбувались важливі історичні події в житті України, професор Степан Стойко обгрунтував потребу створення ландшафтних історичних заповідників. Зокрема, для збереження етнографічної спадщини на Гуцульщині, Бойківщині, Лемківщині він обґрунтував нагальну необхідність створення етнографічних заповідників.
У 2019 р. на річних зборах НТШ професор Степан Стойко запропонував законодавчу ініціативу до Верховної Ради України «Про створення ландшафтних історичних та етнографічних заповідників України», яка зараз розглядається відповідними державними установами України.
Він і зараз активно займається проблемами охорони природи рідного краю, а також питаннями належного збереження етнографічної, культурної, історичної і меморіальної спадщини, як національного надбання України.
