Заява Загальних зборів Наукового товариства імені Шевченка, що відбулися 3 грудня 2016 року у Національному університеті "Львівська політехніка"

Заява

Загальних зборів Наукового товариства імені Шевченка, що відбулися 3 грудня 2016 року у Національному університеті "Львівська політехніка"

Дорогі співвітчизники!

Революція Гідності, третю річницю якої відзначаємо, змінила Україну і українців. Ми остаточно порвали з радянським минулим і розпочали якісно новий етап державотворення. Водночас різко загострилося протистояння між московським імпершовінізмом і демократичним світом. Україна опинилася на вістрі цього цивілізаційного конфлікту.

У цей непростий для нашого народу час загроза Росії у війні проти України зростає. Мусимо визнати: на всіх фронтах інформаційної війни ми програємо Кремлю, діємо із суттєвим запізненням. Незважаючи на деякі кроки Верховної ради України, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Міністерства з питань інформації українське інформаційне поле залишається все ще незахищеним. Телеканали та інші засоби масової інформації, за якими стоять проросійські олігархи і російські спецслужби, деякі народні депутати продовжують ставити під сумнів доцільність антитерористичної операції, яка для нас є священною.

Ще не всі до кінця зрозуміли, що Росія – ворог підступний, воює проти нас гібридною війною, намагається, щоб на генному рівні ми відчули себе неповноцінними, щоб соромилися свого етнічного походження. Метою інформаційної війни проти України є не фізичне знищення, а ліквідація національної ідентичності й усіх духовних цінностей українців. Міф про якусь окремішність Донбасу – лише елемент окупаційної спецоперації. Зустрівши гідний спротив України у військовій агресії, Росія робить акцент на інші складові гібридної війни – переносить протистояння всередину України, посилює внутрішню диверсійно-терористичну, інформаційно-психологічну війну, що покликана посилити руйнівні процеси, дестабілізувати внутрішню ситуацію в країні.

В результаті путінської пропаганди частина українців на сході країни "раптом" відчули себе "православними слов'янами" і кинулися захищати "русский мир" від "української хунти". Важко повірити, що нащадки славного козацтва з типовими українськими прізвищами люто ненавидять все українське – мову, пісню, традиції, державну символіку. Російські ЗМІ у своїх маніпуляціях історії активно використовують рецепти доктора Ґебельса: в потрібних пропорціях змішують правду, напівправду і цинічну брехню. Так, багато телеканалів показали появу в українському парламенті регіоналки Олену Бондаренко, яка подала зразок кремлівської антиукраїнської пропаганди, продукуючи маячню про американські війська в Україні й повну відсутність російських військ на Донбасі. Або ж кому прийшла в голову ідея допитати В. Януковича в Ростові-на-Дону в дистанційному форматі, "під камерами"?! Негідник скористався нагодою та озвучив заздалегідь підготовлені російськими політтехнологами заяви, в яких звинувачував, викривав, виступав то в ролі прокурора, то в ролі судді. Ще раз переконуємося, що для наших ЗМУ, які захоплені "стандартами об'єктивної журналістики" є абсолютно нормальним транслювання навіть відверто ворожих щодо України заяв та надання трибуни відвертим ворогам.

До свідомості донеччан необхідно донести правду про те, що в соціально-економічних проблемах краю винні не українська мова, національні герої, європейський вибір України, а злодії від партії регіонів, місцеві олігархи, колишні комуністичні функціонери. Саме вони знищили українську економіку, тотально пограбували країну, кинули її в боргову яму, зруйнували армію. Силові структури опинилися під повним контролем російських спецслужб. До неймовірних розмірів зросла корупція. Україна фактично опинилася в стані соціально-економічного і політичного колапсу.

Мусимо позбутися ілюзій щодо російської доброзичливості до нас, навчитися протистояти російській пропаганді. Українські журналісти повинні передбачати можливість використання поданих матеріалів ворожою стороною, яка відвертою брехнею намагається викликати недовіру та ненависть до будь-якої чинної влади. Не завжди зрозуміло, яку роль виконують українські експерти на російських телеканалах, навіщо вони їздять у сусідню столицю, де їх відверто принижують і водночас принижують усю нашу державу. Дивно, що фахівці-політологи вдають, що цього не розуміють.

Слід адекватно реагувати на шизофренічні заяви "соловйовських" та "кисельовських" ток-шоу. Не можемо бути толерантними до чужої нетолерантності. Навпаки, готуймося до адекватної відповіді на неї всіма доступними засобами. Українським журналістам необхідно культивувати такі норми моралі і цінності, які допоможуть вистояти в інформаційній війні з жорстким ворогом. Не можна із зони бойових дій подавати два погляди для забезпечення балансу – правдивий український та брехливо-лукавий (маячню терористів ДНР-ЛНР, московську пропаганду). Пам'ятаймо: ми на своїй Землі захищаємо свою Країну від зовнішньої агресії, а тому маємо бути впевнені, що ворога розтрощимо, і перемога буде за нами.

Слава Україні!

Героям Слава!