Зустріч із класиком української музики, Героєм України, лауреатом премії ім. Т. Г. Шевченка Мирославом Скориком

Уже традиційно навесні Лікарська комісія Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) щороку організовує зустрічі з непересічними, творчими людьми – мистецтвознавцями,  письменниками, художниками. Гостем засідання, що відбулося 14 травня за ініціативи голови комісії професора Оксани Заячківської у залі для урочистостей музею етнографії та художнього промислу, став класик української музики, Герой України, лауреат премії ім. Т. Г. Шевченка  Мирослав Скорик. Зустріч, присвячена відзначенню 160-річчя від народження Івана Франка, відбулася у рамках “Шевченкіани медика-2016” за підтримки  Музикознавчої комісії Наукового товариства ім. Шевченка (голова – професор Олександр Козаренко). Маестро, хоч і стомлений після тріумфальної прем’єри Концерту №2 для віолончелі з оркестром, що відбулася напередодні у театрі ім. Соломії Крушельницької, перебував у піднесеному настрої, часто жартував, ділився приємними враженнями від спілкування із публікою.

 Зустріч проходила у форматі відповідей на запитання, попередньо зареєстрованих на сайті Лікарської комісії НТШ. Найбільше питань стосувалося того, що спонукало народного артиста України, Маестро Скорика поставити знамениту оперу «Мойсей» за мотивами твору Івана Франка. Загалом, зі слів самого композитора, хоч заняття музикою йому імпонували, та, не зважаючи на прекрасних вчителів, все ж таки, як і кожному парубкові, йому хотілося пограти у футбол та погуляти з друзями. Можливо, на цьому усе б і закінчилося, якби не його батько. Михайло Скорик, ерудований історик, який захистив докторську дисертацію у Відні, заохочував сина до читання, приносив добру літературу, і, після прочитання безсмертної поеми Франка, обмовився, як було б чудово, якби Мирослав написав музику на основі геніального твору. Ця думка глибоко засіла у душі юнака, заохотивши повернутися до навчання, але стала реальністю лише через багато років. Навіть після відміни прискіпливої радянської цензури, при написанні опери Скорик зіштовхнувся з новими проблемами, вже фінансового характеру. І тоді, Маестро прийняв нестандартне, і, напевне, нечуване досі рішення – попросити про фінансову допомогу Ватикан! І сталося диво – Папа Іван-Павло II підтримав ідею проекту, і опера змогла побачити світ!

Відомо, що у композиціях автора звукового супроводу безсмертного фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» присутні елементи різних стилів, від джазу до коломийок, зустрічається багато нестандартних переходів та поєднань. Як признається сам композитор, творця надихає його оточення, під час своєї творчої діяльності Скорик зустрічався з видатними композиторами і режисерами, музикантами і політиками, фольклористами та релігійними діячами (саме музика знаменитої “Мелодії” Мирослава Михайловича надихнула Блаженнішого Святослава Шевчука повернутися на Батьківщину з Італії, бо, як признався сам Владика, це твори, прослухавши які, можеш зрозуміти душу України). Часто буваючи в Карпатах, Маестро присвятив частину своїх творів саме бойківським мотивам. А вперше почутий у 60-х роках джаз, його ритми, звучання (і фактор ризику – за прослуховування іноземної музики можна було поплатитись засланням до Сибіру), надихнули зробити естрадну музику більш «сучасною».   

До слова, учасники зустрічі мали змогу насолодитися прекрасною музикою народного артиста України у виконанні лауреата 2-ї премії Першого всеукраїнсього відкритого музичного конкурсу імені Мирослава Скорика, студентки Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка Діани Чубак.

Зі словами щирої подяки до Мирослава Скорика звернулися голова НТШ – член-кореспондент НАН України, професор Роман Кушнір, голова лікарської комісії – професор Оксана Заячківська, члени Президії – професор Олег Шаблій, академік НАН України, професор Степан Павлюк. Численні гості урочистості члени інших комісій НТШ вітали Маестро, проте проникливі слова члена лікарської комісії професора Юрія Іваніва, завідувача кафедри радіології та променевої терапії ФПДН, про внесок музики Мирослава Скорика в успішну реалізацію міжнародної співпраці у проекті кардіохірургічної допомоги дітям нашого регіону з вродженими вадами серця, що був започаткований у 90-х роках лікарями місії Люксембурського Червого Хреста, викликали неприховані емоції у всіх присутніх. Адже саме завдяки музиці Скорика, якою були вражені люксембурзькі кардіохірурги, проект співпраці вдалось продовжити, незважаючи на численні труднощі, і життя понад 300 дітей було збережено. Слова професора Романа Дутки, завідувача кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №1, що музика Маестро лікує душі, тоді як лікарі можуть лікувати лише тіло, і тільки разом ми творимо “Медицину” додали аудиторії оптимізму, адже жити в епоху Скорика – це вже велика привілегія. “Многая Літа” для Мирослава Скорика у виконанні членів Лікарської комісії та гостей засідання було фінальний акордом весняної прогулянки із видатним Українцем.