Звернення ХХVІІ сесії Наукового товариства ім. Шевченка до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України

Революція Гідності ціною життя і великої мужності своїх героїв відстояла право українського народу на реальну, державну незалежність, свободу,правову та соціальну справедливість. Вперше за багатовікову історію Україна отримала шанс збудувати демократичний суспільно-політичний лад в сім'ї вільних європейських народів і назавжди позбутися посткомуністичного колоніального минулого. Нажаль революцією Гідності скористалися ті, хто змарнував шанс змінити країну під час Помаранчевої революції. У нашій державі є чимало талановитих людей, які щиро хочуть добра своїй країні. Проте чинна система постійно змушує їх грати за своїми правилами. Не сформувавши власної позиції,такі люди дуже швидко розчиняються в олігархічно-клановому болоті.

Як показує досвід посткомуністичних країн, що стали членами ЄС, необхідно радикально оновити політичну, адміністративну, правову і військову еліти та докорінним чином демонтувати олігархат як реакційний суспільний лад, притаманний слаборозвинутим народам, країнам третього світу.

Постреволюційна правляча еліта за останні два роки зробила дуже мало на цьому шляху. Повільні і часткові реформи, а в більшості випадків їх відсутність, не призвели і не могли призвести до демонтажу олігархату. Відсутність реформ ще більше поглибили економічну кризу, підсилену російською агресією та несприятливою світовою кон'юктурою на сировинні товари.

Сьогоднішня політична криза, як наслідок невдалих кроків на шляху переходу до розвиненої демократії, коли влада використовується для задоволення кланових інтересів та персонального збагачення, загрожує державному суверенітету. Політикам у цій ситуації необхідно сконцентрувати свої зусилля навколо швидких і радикальних інституційних реформ, відклавши при цьому популістську, спекулятивну риторику. Дострокові вибори, на нашу думку, не є виходом із кризового стану, оскільки в Україні відсутня достатня законодавча база для зміни еліт і немає альтернативних політичних сил – носіїв ліберально-демократичних цінностей.

Політичні партії – учасники коаліції за допомогою соціального популізму намагаються збільшити електоральну підтримку і уникнути відповідальності за діяльність уряду, який вони сформували.Ми рішуче заявляємо, що саме Президент, правляча коаліція та уряд несуть солідарну відповідальність за долю України.

Для забезпечення політичної стабільності в країні вимагаємо переформатуватипарламентську коаліцію і випрацювати стратегію швидких та глибоких перетворень, оприлюднити позиції кожної політичної сили щодо таких важливих стратегічних пріоритетів, як демонтаж олігархату:

1) ухвалення нової Конституції конституційними зборами, яка має закріпити парламентську форму правління із жорсткими механізмами стримувань і противаг;

2) узаконення легальної лобістської діяльності, як основного інструменту подолання політичної корупції;

3) прийняття пропорційної системи виборів депутатів Верховної ради України за відкритими регіональними списками та створення всіх необхідних інституційних умов для відкритого і прозорого виборчого процесу, в рамках якого виникнуть достатні умови для зміни політичних еліт;

4) забезпечення повного застосування антикорупційного законодавства в частині перевірки на доброчесність всіх кандидатів на виборні та призначені посади публічної адміністрації, правової та правоохоронної систем;

5) здійснення широкомасштабної приватизації державних підприємств на основі відкритих і прозорих аукціонах із залученням прямих іноземних інвесторів (за винятком російських);

6) створення законодавчих умов для вільного ринку землі, скасувавши при цьому мораторій на продаж земель за межами населених пунктів;

7) забезпеченнязаконодавчих змін щодо формування управлінських еліт, суддів, прокурорів шляхом відкритих конкурсів із використанням спеціалізованого комп'ютерного тестування;

8) скасування всіх привілеїв і пільг, пов'язаних із виконанням депутатських повноважень та повноважень публічної адміністрації;

9) завершення реформування освіти і науки на основі створення ефективного конкурентного механізму державного фінансування, що передбачає виділення коштів на реалізацію конкретних пріоритетних програм.

Ухвалено 26 березня 2016 р.