З сумом повідомляємо, що 22 червня 2026 року на 88 році життя відійшов у засвіти дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка - Петро Васильович Вольвач

Світлій пам’яті Петра Васильовича Вольвача

(15.12  1938 – 22.06 2026)

Для більшості членів НТШ старшого покоління ім’я Петра Вольвача стало відомим з часу відновлення діяльності Товариства в Україні, передусім як голови Кримської філії НТШ упродовж 15 років. Однак ще до цього його знали й цінували в середовищі української наукової і культурної інтелігенції як ученого-садівника, агроеколога, історика аграрної науки, громадського діяча-патріота.

Народився Петро Вольвач у с. Вольвачівка на Запоріжжі. У 1958-1963 рр. навчався у Кримському сільськогосподарському інституті в Сімферополі на факультеті плодівництва та виноградарства, який закінчив з відзнакою. Працював у Кримській помологічній станції до вступу в аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту рослинництва імені академіка М. Вавилова у Ленінграді, де 1968 р. захистив дисертацію з імунітету плодових культур. Трудовий шлях продовжив у Кримській помологічній станції на посадах старшого наукового співробітника та заступника директора з наукової роботи. Там уперше здійснив імунологічну оцінку генофонду плодових культур до інфекційних захворювань, отримані ним дані широко використовують у багатьох країнах. У 1972 р. запрошений на роботу в створений у Києві Головплодвинпром України на посаду начальника відділу плодівництва та розсадництва. Однак через знайомство з тогочасним опозиційним до владного режиму молодіжним середовищем та участь у громадських акціях потрапив у поле зору КДБ і був звільнений з роботи. До 1977 р. працював старшим науковим співробітником Мелітопольського інституту зрошуваного садівництва, а з 1878 р. почав працювати у різних науково-дослідних установах Криму.

Із здобуттям незалежності України Петро Вольвач ініціював створення Південного наукового центру агроекології Міністерства сільського господарства України, посаду директора цього центру обіймав до виходу на пенсію 2001 р. Упродовж 2001-2006 рр. працював провідним науковим співробітником Всеукраїнського інформаційно-культурного центру у Сімферополі. Вивчав роль України та українців у відродженні та розбудові Криму, був співініціатором проведення двох Всекримських конгресів українців,  одним з організаторів Всеукраїнського товариства „Просвіта“ імені Тараса Шевченка, Всеукраїнського товариства учених „Крим з Україною“, першої в Криму українськомоної газети „Кримська світлиця“, української гімназії у Сімферополі.

Важко переоцінити визначний внесок Петра Васильовича у системне вивчення і популяризацію творчої спадщини видатної української родини Симиренків. Вагомим підсумком його натхненної праці став вихід у світ 2025 р. документальної монографії „Великий Хорс“, присвяченої висвітленню життя та діяльності Василя Симеренка, і нещодавнє подання до друку його ж монографії „Сади і Голгофа Володимира Симиренка“, до презентації якої не дожив лічені дні.

Петро Вольвач – лавреат премії ім. Л. П. Симиренка НАН України (2012), відзначений орденом „За заслуги“ ІІІ ступеня, багатьма іншими нагородами. У 2005 р. обраний дійсним членом НТШ, відзначений медаллю з нагоди 150-річчя НТШ. Упродовж багатьох років особисто приїжджав до Львова для активної участі у зібраннях нашого Товариства.

Пам’ять про світлу постать видатного Трудівника і Патріота збережуть усі, хто мав щасливу нагоду спілкуватись з Петром Васильовичем.