Народився Микола Мушинка 20 лютого 1936 р. в селі Курів Бардіївського округу (Східна Словаччина). Закінчив Руську гімназію у Пряшеві. Вищу освіту здобув у Карловому університеті в Празі, де під керівництвом І. Панькевича та Є. Врабцової почав вивчати фольклор південних лемків. З 1960 р. працював у кабінеті україністики Кошицького університету (Пряшів). Навчався в аспірантурі в Празькому та Київському ім. Т. Г. Шевченка (1964—1966) університетах. 1967 р. здобув ступінь кандидата наук. Був висланий з СРСР через контакти з дисидентами (нелегально перевозив через кордон у Чопі працю Івана Дзюби „Інтернаціоналізм чи русифікація?“). Під час роботи в Пряшівському університеті (1960—1972) опублікував понад 200 наукових робіт, науково-популярних статей, рецензій (розвідки про В. Гнатюка, Ф. Колессу, Ф. Главачека та інших, які досі актуальні). Допомагав створювати експозицію етнографічно-меморіяльного музею Володимира Гнатюка, спорудити пам’ятник на запущеній могилі В. Гнатюка у Львові. За протест проти введення військ країн Варшавського договору в Чехословаччину зазнав переслідувань (1968), був відлучений від наукового і літературного життя. За спілкування з дисидентами 1971 р. М. Мушинку звільнено з роботи. Був змушений працювати пастухом, кочегаром (1972—1990). 1990 р. був реабілітований та повернувся у Пряшівський університет на посаду завідувача Науково-дослідного відділу кафедри україністики.
Все, до чого долучався Микола Мушинка, поверталося добром для пам’яти людей і науки: нариси про О. Духновича, С. Клочурака, О. Новаківського, велика книжка про В. Гнатюка. Це стосується, зокрема, і творів І. Зілинського, І. Панькевича, праць про Музей визвольної боротьби у Празі, Пряшівську гімназію і багатьох інших...
Відомий внесок у розвиток Наукового товариства ім. Шевченка. Будучи головою Словацького осередку Европейського НТШ — Товариство здобуло широку популярність у краю і за кордоном.
НТШівська громада розділяє скорботу та висловлює глибокі співчуття
дружині Маґді, синам, друзям і рідним.
Вічна і світла пам’ять!