Шляхи поліпшення екологічного стану довкілля Яворівщини

Значні антропогенні зміни в біогеоценотичному покриві не лише окремих реґіонів, а й цілої планети, погіршення довкілля і потреба забезпечення людині сприятливих умов існування висувають на чільне місце наукові, а не прикладні екологічні проблеми. У складних взаємовідносинах складових довкілля доцільно визначити один із важливіших чинників, послаблення або посилення якого зумовлювало б значне реагування інших структурних систем.

Соціяльно-економічний розвиток України протягом декількох століть викликав суттєве зменшення площі лісів, що сприяло помітній зміні співвідношення компонентів ландшафту (ліс, луки, рілля) та нераціональному розміщенню сільськогосподарських земель за елементами рельєфу. Проведені нами дослідження динаміки лісистости з 1779 року до наших днів дали змогу відзначити тривожне зменшення площі лісів у цей період на території Львівщини і, зокрема, у межах Яворівського району. Варто зазначити, що наприкінці ХVІІІ ст. особливо зменшилася площа лісів поблизу великих населених пунктів на берегах приток Західного Бугу та Стиру. В цей час навколо м. Кам’янки-Бузької на берегах рік Західний Буг та Свиня площа лісів зменшилася більш як на 50 відсотків. Між містами Сокаль та Радехів на берегах правосторонніх приток Західного Бугу площа лісових масивів зменшилася на 30 відстотків. На чверть зменшилася площа лісів південніше м. Лопатина, навколо міст Олеська, Бродів, Буська. Інтенсивно вирубували ліси для потреб мануфактурного виробництва в межах гірського пасма Вороняки, поблизу населених пунктів Підкамінь, Верхобуж, Пеняки, південніше м. Золочева. Загалом за період від 1779 до 1855 років у північній та північно-східній частині Львівської области вирубано понад 35 відстотків лісових насаджень. У зазначений період інтенсивно рубали ліси навколо міста Яворів. Зокрема, на північ від міста біля сіл Коти, Вербляни, Завадів, Липина, Нагачів повністю зникли окремі лісові масиви.

Значне винищення лісів у реґіоні спостерігалося і на початку ХІХ ст. Найінтенсивніше вирубували ліси в північній частині Львівської области, де були високопродуктивні сосново-дубові деревостани. Поблизу м. Кам’янки-Бузької площа лісостанів зменшилась майже наполовину, а в межах м. Лопатин — більш як на 65 відстотків. Значного знищення зазнали ліси поблизу міст Великі Мости (до 35 відстотків), Добротвір (до 30 відстотків), Червоноград, Радехів, Сокаль. Дуже зменшилася площа лісів Розточчя. Зазнали значних змін ліси на південний схід від м. Немирова та навколо смт Шкла. Безслідно зникли лісостани біля сіл Мужиловичі та Прилбич, на північний-схід від міста Львова, довкруги міст Рудки, Винники, Брюховичі, Пустомити, Судова Вишня, південніше Миколаєва та на схід і захід від с. Журавно.

Саме в цей період у реґіоні сформувалася така структура земельних угідь, де аґроландшафти значно переважають лісові землі. В межах аґроландшафтів значно змінюються усі мікрокліматичні показники, особливо це стосується великих знелісених ділянок. Динамічна стійкість аґроландшафтів реґіону, на відміну від саморегульованих природних ландшафтів, значно послаблена у зв’язку з повною чи частковою антропогенною зміною біоти, порушенням водного й термічного режимів, процесів ґрунтотворення, біохемічного кругообігу. Найінтенсивніша сільськогосподарська діяльність відбувалася у зонах, які характеризуються переважанням високопродуктивних земель. Необґрунтоване збільшення площі сільськогосподарських угідь стало імпульсом для інтенсивного прояву неґативних процесів. Великі безлісі простори сприяли виникненню пилових буревіїв, посух та інших неґативних явищ (денігресія пасовищ, пересушення та порушення ґрунтової структури, дефляція, водна ерозія).

На даний час у межах Яворівського району сільськогосподарські угіддя займають понад 68 тис. га, що становить 43,5 відстотка території. Показник сільськогосподарської освоєности коливається у межах окремих сільських та селищних рад. Найвищий показник сільськогосподарської освоєности відзначено у Бунівській (86,3 відстотка), трохи нижчий в Нагачівській (85,3 відстотка) сільських радах і найнижчий в смт Івано-Франкове (4,0 відстотка). Найважливішим чинником за масштабом, інтенсивністю і тривалістю впливу сільськогосподарського виробництва на ландшафти реґіону, стан земельних угідь та їх продуктивність є розораність сільгоспугідь. Інтенсивні ерозійні процеси проходять саме на ріллі у весняний період до появи рослинности і в осінній — після збору врожаю. Вона має безпосередній вплив на розвиток ерозійних процесів сільськогосподарських угідь. Цей показник істотно коливається у межах адміністративних утворень. Найвищого значення у межах Яворівщини розораність сягає у Кам’янобрідській (61,8 відстотка), трохи нижча вона в Мужиловичівській (51,8 відстотка) і Нагачівській (48,4 відстотка) сільських громадах і найнижча в смт Івано-Франкове (2,0 відстотка). Найвища частка ріллі серед угідь характерна для сільських та селищних рад, на території яких переважають високопродуктивні ґрунти.

Зіставлення окремих показників, які характеризують співвідношення земельних угідь, дало змогу встановити, що тіснота залежности еродованости земель досліджуваного району від лісистости, сільськогосподарської освоєности, розораности сільгоспугідь, площі пасовищ, лук і багаторічних деревних насаджень відповідає встановленим залежностям виділеного Розточансько—Опільсько—Подільсько—Дністровського району західного реґіону України.

Дотримання встановлених співвідношень дасть змогу коригувати специфіку господарських заходів, спрямованих на оптимізацію взаємовідносин суспільства і природи. Оптимізувати сформовані ландшафти можна лише реалізацією вибраного з багатьох можливих найдоцільнішого варіянту науково обґрунтованих заходів, який забезпечує створення найкращих умов тривалого та стійкого використання єдности соціяльно-економічних, екологічних і природоохоронних функцій географічного ландшафту. Такі умови можна створити, забезпечивши стійкість і нормальний розвиток найбільш важливого чинника природної системи — лісових формацій, оптимізувавши їх вікову структуру та відсоткове співвідношення з іншими компонентами ландшафту в межах визначених районів. Варто зазначити, що сформовані внаслідок господарської діяльности людини аґроландшафти, техногенно забруднені території недоцільно розглядати відокремлено, а лише в тісному поєднанні з іншими компонентами ландшафту. Неодмінною умовою раціонального природокористування у реґіоні досліджень має бути оптимальна організація сільськогосподарських територій, порушених і покинутих земель, серед яких достатньо повинні бути представлені сільгоспугіддя, ліси і штучні лісові насадження, водні ресурси, транспортні шляхи, виробничі і житлово-комунальні об’єкти. Стосовно сільгоспугідь основною метою їх екологічної оптимізації треба розглядати таке розміщення ріллі, лук, лісової рослинности (гаї, переліски, чагарники, захисні лісові насадження, лісові масиви), за якого вихід біотичної продукції буде максимальний, дешевий і тривалий, а ландшафт збережений. Основні лісові масиви реґіону повинні сприяти формуванню стабільної екологічної ситуації як загалом у реґіоні, так і в окремих його частинах, а лісові насадження поблизу та серед аґроугідь виконуватимуть важливу локальну функцію (протидія ерозійним процесам, забрудненню ґрунтових вод, мікрокліматичний вплив тощо).

Однією з глобальних проблем сьогодення є шляхи рекультивації площ техногенно девастованих земель. Ці питання є актуальні для Львівщини, де протягом кількох десятиліть проводилось масштабне видобування сірки відкритим та підземним способами. Внаслідок того в області налічується 12,9 тис. га девастованих земель. Значної актуальности набуває проблема лісорозведення на порушених землях у межах Яворівського сірчаного кар’єру. Для їх заліснення слід запропонувати та випробувати спеціяльні типи лісових культур, які будуть вирощувати за спеціяльною аґротехнікою створення та вирощування у дуже жорстких лісорослинних умовах. Рекультивація порушених земель ускладнена майже цілком утраченим родючим шаром та несприятливими локальними клімато-гідрологічними умовами. Поліпшення стану цих земель можливе за умов обґрунтованого комплексу меліоративних заходів, вивчення аґроекологічних умов і особливостей формування рослинного покриву. Велику цінність для розв’язання цієї проблеми мають насадження, які з’явилися 10—30 років тому. Дослідження росту та особливостей формування деревостанів за участю сосни, дуба звичайного та інших супутних деревних порід дає можливість опрацювати систему лісогосподарських заходів стійких насаджень для зняття впливу існуючих неґативних чинників і поліпшення екологічної ситуації довкілля Яворівщини.

Варто зазначити, що сформовані насадження на колишніх сільськогосподарських угіддях, що зазнали забруднення викидами сірки, характеризуються добрим ростом, але в багатьох випадках санітарний стан їх не відповідає вимогам ведення лісового господарства. Склад насаджень здебільшого спрощений за участю лише однієї деревної породи (сосни звичайної), іншим деревним породам не надається належної уваги. Проведені нами дослідження вказують на хороший ріст і розвиток дуба звичайного насіннєвого та порослевого походження. Натомість дуб червоний переважно погано росте, кущиться і пізніше випадає зі складу насаджень.

На підставі проведених досліджень пропонується оптимізувати структуру земельних угідь досліджуваного реґіону через збільшення площі смугових та масивних лісових насаджень. Такий захід дасть можливість значно посилити позитивний мікрокліматичний вплив сформованих лісових насаджень на довкілля і сприятиме створенню своєрідного біологічного бар’єру на шляху поширення різноманітних шкідливих речовин.

Оптимальне насичення ландшафтів досліджуваного реґіону морфологічними елементами екологічного призначення — локальними геосистемами буферного типу, спеціяльно створеними або збереженими від первинних, дасть можливість докорінно трансформувати порушені природно-територіяльні комплекси і посилити їх нестійкість до впливу неґативних факторів. Насичення ландшафтів Яворівщини лісовими, луговими та іншими природними екосистеми, які характеризуються високим ступенем замкнутости малих циклів кругообігу речовин і складнішою структурою, ніж аґроекосистеми, виконуватимуть роль біогеохемічних бар’єрів у ландшафті, стабілізуватимуть середовище, сприятимуть відновленню біологічних ресурсів, забезпечуватимуть притулок і шляхи міґрації для багатьох видів тварин, рослин і таким чином компенсуватимуть неґативний вплив господарської діяльности на ландшафт.

Література:
Генсірук С. А., Нижник М. С., Копій Л. І. Ліси західного регіону України.— Львів, 1998.— 408 с.; Бауэр Л., Вайничке Х. Забота о ландшафте и охрана природы: Пер. с нем.— Москва, 1971.— 264 с.; Копій Л. І. Зміна лісистості західного регіону України // Лісовий і мисливський журнал.— 2001.— № 3.— С. 14—15.; Копій Л. І. Основні причини зменшення лісистості ландшафтів Львівщини // Наукові праці ЛАНУ.— Львів, 2002.— Вип. 1.— С. 51—54; Копій Л. І. Вплив структури земельних ресурсів західного реґіону України на еродованість земель // Науковий вісник.— Львів, 1999.— Вип. 9.12.— С. 74—79.

Леонід Копій