Про видання

У 2006 р. минає 17 років від часу відродження в Україні Наукового товариства ім. Шевченка. Це малий, але й водночас великий проміжок часу в житті одного Товариства. Якщо порівнювати його з часом загального поступу науки та культури ХІХ—ХХ та декількох років ХХІ ст. і тяглости функціонування наукових установ, то це час, звичайно, невеликий, однак не кожна слов’янська країна нині може похвалитися такою тривалою працею одного наукового товариства серед інших своїх інституцій.

Відкрите в 1873 р. як „Літературне товариство ім. Шевченка“, а від 1892 p. перетворене у „Наукове товариство ім. Шевченка“ пройшло довгий і складний шлях та зробило неоціненний внесок у розвиток наукової думки України. Адже йдеться про 132 роки праці! З іменами його членів різних часів пов’язані яскраві сторінки становлення наукових ідей в Україні, шкіл і напрямів, що здобули визнання як у національній, так і у світовій науці.

У другій половині XIX — упродовж ХХ ст. і нині Наукове товариство ім. Шевченка відіграє важливу роль у розвитку наукових знань, видавничій справі українського народу. Основним його завданням було і залишається „плекати тa розвивати науку і штуку в українсько-руській мові, зберігати та збирати пам’ятки старинности і предмети наукові України-Руси [...]. До сеї ціли мають вести: 1. наукові досліди — а) з фільольоґії руської і слов’янської, з історії українсько-руського письменства і штуки; б) з історії і археольоґії України-Руси, а також з наук фільольоґічних, політичних, економічних і правничих; в) з наук математичних, природних з геоґрафією і лікарських; 2. відчити, розправи і розмови наукові; 3. з’їзди учених, літератів і артистів; 4. видання „Наукових записок“ товариства і инших творів наукових...“[1].

Уривок тексту з поданої статті Статуту 1892 р. не змінювався і згодом. Він знайшов відображення майже в ідентичному формулюванні подальших варіянтів статутів і їх проєктів, що містяться у рукописах чи виходили друком в Україні 1898, 1903, 1904, 1909 pp. Ті ж завдання засвідчені в проєкті Статуту за редакцією І. Франка[2]. Пізніше вони фіґурували в документах НТШ на еміґрації у 1947 і наступних роках (пор.: Статут НТШ в США 1949, 1957 і 1976 рр.). Основні засади праці, записані у Статутах з попередніх років, залишаються девізом для відновленого Наукового товариства ім. Шевченка у 1989 р. в Україні.

Основна концепція діяльности Наукового товариства ім. Шевченка полягає насамперед в організації національної науки. І для її становлення необхідне було створення у ньому стрункої і науково-ефективної внутрішньої структури, близької до світових академічних установ, залучення видавничого потенціялу для відродження української самобутности і наукової думки, що вже на переломі ХІХ—ХХ ст. щораз міцніше здобуває загальне визнання навіть з боку скептиків.

Окремого розвитку набуває НТШ у незалежній Україні. Його основні завдання уже намітились 1989—1990 рр., а 28 серпня 1992 р. їх розширено і затверджено на Першому спільному засідання Світової Ради НТШ у Львові за участю усіх голів Товариства світу — України, Австралії, Америки, Західної Європи, Канади, Польщі і Чехо-Словаччини. Вироблення головної стратегії усієї праці покладалося на управу та президію Товариства. Тоді серед багатьох обговорюваних питань основний наголос зроблено на науково-організаційній та науково-видавничій діяльності Товариства в Україні. Завданням першої було створити міцну основу життєдіяльности Товариства нині та в майбутньому, другої — показати реальне наукове обличчя НТШ, бути його візитною карточкою на сучасному етапі і знову ж таки для майбутнього перед українською громадськістю і світом. Саме в той час підготовка і друк „Записок НТШ“ (за умов повної матеріяльної підтримки видання з боку НТШ Америки) повернуто назавжди додому у Львів.

У зв’язку з цим щодо науково-організаційної праці:

— розпочато загальну підготовку наукових і видавничих проєктів. Це забезпечувало виконання відповідної тематики і консолідувало роботу всіх структур Товариства. Наукові проєкти прагнули будувати на концептуальних узагальненнях наукових надбань попередніх століть, заповнюючи насамперед прогалини в наукових дослідженнях;
— здійснювано систематичні засідання у межах діяльности секцій і комісій з обговоренням наукових і суспільно-культурних проблем (у деяких комісіях відбуваються спеціяльні семінари або наукові „читання“), на яких заслуховувано доповіді й повідомлення. Тематика засідань торкається як загальних планів Товариства, так і індивідуальних праць членів цих структур. Об’єднуючою ланкою усіх комісій і секцій є Наукова Рада НТШ, що збирається чотири рази на рік;
— щорічно організовуються підсумкові сесії, конференції, симпозіуми, „круглі столи“ НТШ в рамках Наукової (березневої) сесії Товариства. Протягом 1990—2006 рр. проведено уже XVII сесій. Чимало читаних і обговорюваних на сесіях доповідей і повідомлень пізніше лягає в основу відповідних видань Товариства.

До основоположних науково-організаційних заходів у поточній роботі НТШ долучались:
— створення бібліотечного й архівного фонду НТШ;
— контактування з національною і світовою науковою громадськістю, українськими вченими діяспори, участь у престижних наукових форумах та виданнях;
— розбудова матеріяльної бази, а заодно й стабільного фінансового забезпечення НТШ — придбання і облаштування приміщень, організація друкарні та книгарні, створення програмно-комп’ютерного центру НТШ, нарешті, утримання штатних співробітників Товариства;
— участь НТШ у суспільно-культурних та громадських заходах міста, области та України задля утвердження і розбудови держави.

Складена програма нині, дивлячись на неї з перспективи часу, дала відчутні плоди. Вона спричинила значний розвиток Товариства як громадської наукової організації у нових історичних умовах і його загальне визнання в Україні та поза її межами. Не є таємницею, що Товариство під оглядом деяких аспектів праці стало в один ряд із науковими інституціями. Успіх НТШ очевидний і свідченням того є навіть те, що останніми роками при ньому організовуються інші наукові структури та засновуються інститути. Запропонована структура Товариства, зрозуміло з певними уточненнями та доповненнями, виявилася настільки успішною, що, на нашу думку, має право на життя і на наступні роки. Саме таким в науково-організаційному плані зустрічає НТШ 2006 рік.

Не менші осяги НТШ в науково-видавничій діяльності. Основна праця концентрується на підготовці та публікуванні наукових та науково-популярних видань. Вона з-поміж інших належить до пріоритетних у діяльності Товариства. З часу відновлення Товариства розглядалась як основна, підготовка чотирьох типів видань: 1) серійні видання; 2) поодинокі, здебільшого монографічні (несерійні) видання; 3) видання, що їх готують в осередках НТШ у різних містах України та центрах Товариства за кордоном; 4) спільні видання НТШ і наукових установ, навчальних закладів, товариств та організацій України.

Найбільш значущими та вагомими в науковому плані науково-видавничої діяльности НТШ є серійні видання. Вони охоплюють кілька тематичних груп видань: а) наукові серії („Записки НТШ“, „Праці НТШ“, „Праці сесій, конференцій, симпозіумів, „круглих столів“ НТШ“), „Джерела“ („Архівні джерела“), „Визначні діячі НТШ. Життєписно-бібліографічні нариси“, „Українознавча бібліотека НТШ“, „Мемуарна бібліотека НТШ“, „Мистецька серія“; б) науково-довідкові видання („Бібліографія“, енциклопедії, словники); в) інформаційні видання („Хроніка НТШ“, „Вісник НТШ“, „Каталоги архівних матеріялів і видань“, „Довідники“); г) навчальні посібники; д) окремі видання (атласи та ін.).

Кожен із названих типів видань успішно реалізується і знаходить нині своє засвідчення на видавничих полицях НТШ. У різних серійних і несерійних виданнях вони, зрозуміло, представлені не однаково і репрезентують різну кількість томів: „Записки НТШ“ — за 1990—2005 рр. мають 29 томів; „Українознавча бібліотека“ — 19, а навчальні посібники — 3 назви. Особливо відрадною під цим оглядом є видавнича праця осередків НТШ. Прикладом може слугувати діяльність осередків (відділень) у Донецьку, Черкасах, Івано-Франківську. НТШ у Львові за останні 16 років опублікувало понад 400 наукових і науково-популярних праць. Це, безперечно, для громадського наукового Товариства значне досягнення. Із цим здобутком науково-видавничої діяльности ми увійшли в 2006 рік.

У роботі Товариства маємо незаперечні успіхи. При цьому все, що робиться у ньому, зокрема видається друком, відбувається без жодної копійки допомоги від держави. Так не було ні до Першої світової війни, ні в міжвоєнний період української бездержавности. Мають, однак, місце і недоліки, упущення. Останні найчастіше в’яжуться з недотягненням окремих структур Товариства в поточній діяльності. Рішуче замало довготривалих програм праці Товариства (підготовка серійних видань, енциклопедій є під сучасну пору невистачальними); незадовільна інформація про діяльність НТШ в Україні на сайтах Інтернету (це стосується також подання важливих видань Товариства; сьогодні НТШ повинно посідати подвійний друк — традиційний і електронний); відсутнє задовільне і системне розповсюдження надрукованої наукової продукції, принаймні для усіх наукових установ, бібліотек навчальних закладів України, а також закордону (треба вміти не тільки готувати, а й подавати!). Можна б ще говорити про не завжди коректне звітування членів НТШ за рахунок часу основної своєї праці в різних інституціях, окремі затягування строків виходу у світ видань і т. ін.

Є певність, що 2006 і наступні роки принесуть Товариству в незалежній Україні нові досягнення і здобутки. Значення, а заодно й роль Товариства в національній культурі та науці зростає. Воно на своєму творчому шляху здобуває дедалі міцніші позиції і визнання у системі національних вартостей.

НТШ — це спільна праця, спільне зростання і розвиток. Ми віримо в його щораз більші успіхи. Нехай 2006 рік стане новим кроком у діяльності Товариства в контексті загального розвитку науки в Україні. Разом із нашим творчим активом і всією НТШ-івською громадою ми прагнемо зробити і свій внесок у поглиблення національного самоусвідомлення і самопізнання українського народу, вплинути на подальший розвиток гуманітарних, суспільних і природничо-математичних наук та розбудови демократичної України. Впевнено дивімось у майбутнє. Будьмо собою!

Олег Купчинський

1 Див.: Статут НТШ // Центральний державний історичний архів України у Львові (далі — ЦДІА України у Львові), ф. 309, оп. 1, спр. 3, арк. 1.
2 ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр. 9, арк. 1; пор. також: спр. 4, арк. 1; спр. 5, арк. 1; спр. 6, арк. 1; спр. 10—12.