Сакральна архітектура та сакральний ландшафт Львова — відображення у священних місцях і спорудах тисячолітньої історії пошуку шляху до Бога на нашій землі від язичництва до християнства в розмаїтті віровизнань сучасности, це — багатобарв’я стилів, найкращі імена українських та чужоземних зодчих, що споруджували храми упродовж віків, пам’ять і традиція місця. Львів, будучи на перехресті європейських шляхів, віддавна відзначався багатонаціональним характером свого населення, відтак — культури і віровизнань. Приходили і відходили етноси, та залишали по собі сліди — архітектуру, храми, цвинтарі, які, проте, не щадив ні час, ні люди... Буремне ХХ століття не раз суттєво змінювало сакральну географію Львова. Але ні війни, ні аґресивна атеїзація другої половини ХХ ст. не знищили святинь Львова, а в роки Незалежности України розпочалася нова хвиля храмобудування.

„Етнографічний матеріял буде змінений“ — з такими жорстокими словами, сповненими безпрецедентного цинізму й чорної завзятости, пророкували чиновники ҐПУ тотальну смерть українському етносові. На щастя, українці вже вкотре зуміли вистояти в цій нерівній боротьбі й відродити себе та власну культуру.