Стельмащук Степан Ількович
80 прожитих у нелегких умовах літ ні морально, ні фізично не вгнули Степана Стельмащука.
Він народився у подільському селі Скородинцях над Серетом 8 жовтня 1925 р. у селянській родині від матері Анни та батька Ілька, рільника і теслі. Турбота про хліб для дітей ніколи не заслоняла мрій про визволення України з чужинецького ярма, а українська пісня своїм чаром живила душу дорослим і дітям. До неї був особливо чутливий старший брат Павло — співак і дириґент. Він приніс у родину своє невимовне захоплення співом чоловічого хору Дмитра Котка, на концертах якого бував у 30‑х роках у недалекому від Скородинець Чорткові. Це захоплення видатним маестро юнакові підсилив у Чортківській бухгалтерській школі за німецької окупації ще й учитель Сельський, який оповідав учням про Кошиця і Котка. „Я це сприйняв так, що спів хору Котка сягав своїм мистецтвом хмар, а капела Кошиця — високих небес,— згадує С. Стельмащук.— Все це відкладалося у свідомості, інтригувало й переслідувало мене роками“. Це й визначило професійну майбутність ювіляра. Поштівка 30-х років зі світлиною хору Котка, яку йому в 1945 р. вислав брат до Німеччини, згадує він, „була мені наче за талісман під час військової служби“.
Цілком логічно, що після демобілізації та вечірньої школи було навчання у Львівському музичному училищі (1950—1954), Львівській консерваторії (1954—1959), студент 3‑го курсу якої одночасно став керівником хору студентів музично-філологічної спеціяльности Львівського педагогічного інституту, що з січня 1960 р. перебазувався до Дрогобича.
Там на музично-педагогічному факультеті, у колективі студентства, широковідомої хорової капели „Бескид“, 37 років якою незмінно керував С. Стельмащук, розгорталася його самовіддана науково-педагогічна і композиторська праця. Про її обсяг і зміст промовляють його навчальні посібники, твори і книги: „Гармонічний аналіз хорових партитур: Посібник для вищих навчальних закладів Міністерства освіти“ (Дрогобич, 1995). „Педагогічні пісні: Практичні матеріали для вчителів середніх і загальноосвітніх шкіл“ (К., 1997), „Двадцять українських коляд“ (Дрогобич, 1998), „Служба Божа. Для мішаного хору“ (Львів, 2002), „Зі знаком Його доброти: Спогади про Станіслава Людкевича“ (Дрогобич, 1991). Композитор С. Стельмащук — унікальний інтерпретатор народного мелосу — музично одухотворяв поетичні перлини зі „Слова о полку Ігоревім“, з поезій Т. Шевченка, М. Шашкевича, С. Руданського, М. Старицького, І. Франка, Уляни Кравченко, Б. Грінченка, Р. Купчинського, Ю. Шкрумеляка, В. Сосюри, Яра Славутича, Янки Купали та багатьох поетів молодшого покоління. Його музичну антологію ще тільки розкриває вільна Україна.
У періодиці читачі мали змогу прочитати цікаві спогади С. Стельмащука про Василя Барвінського, Романа Сімовича, Євгена Козака та багатьох інших українських митців, а фундаментальній праці про Дмитра Котка він присвятив майже 30 років. Книга „Дмитро Котко та його хори: Статті, рецензії, спогади, документи“ (Дрогобич, 2000) — це найкращий пам’ятник дириґентові українського хорового співу і значна подія у творчому житті С. Стельмащука.
У творчій біографії ювіляра завжди було зацікавлення скарбами українського фольклору. Відомі його розвідки в журналах, збірники „Сто українських народних пісень села Скородинці на Тернопільщині“ (К., 1967), „Пісні Тернопільщини“ (два випуски, спільно з П. Медведиком), (К., 1989, 1993), „Ой зібралась звірина: Українські народні пісні-казки для дітей“ (К., 1991). Ще зі студенських років С. Стельмащук записував фольклор, цю працю зі студентами й викладачами продовжував, викладаючи на катедрі теорії й історії музики Дрогобицького педінституту ім. І. Франка. З його ініціятиви видано збірник „Перший ужинок (матеріяли фольклорної практики 1989—1994 рр.)“, Дрогобич, 2002.
Чарами українського народного мелосу ювіляр майстерно оздобив свої вокальні ансамблі: тріо „Цвітка дрібная“ на слова М. Шашкевича в супроводі фортепіяно (36 муз. творів на слова М. Шашкевича. — Вінніпег, 1992), солоспів на слова Б. Грінченка „Зима“, пісні для молоді шкільного віку, що їх публікує журнал „Світ дитини“, та багато інших творів.
Педагог, учений, активний член НТШ, композитор і щиро відданий Україні громадянин Степан Стельмащук перейнятий плеканням національної свідомости, знанням своєї історії, почуттям національної гідности. Свій багатий життєвий досвід, пережите під різними окупантами, серед друзів і ворогів, у війську і співацькому побратимстві він яскраво описав у кількох автобіографічних нарисах: „Три наддніпрянці“ (Трускавець, 1996), „Від „визволення“ до „перемоги“. Спогади з часів Другої світової війни в 3-х частинах: 1. Під першими совітами; 2. Так було за німців; 3. В Червоній армії“ (Трускавець—Львів, 2000).
Ювіляр живе Україною, в його душі чари української пісні і музики, в його серці велика любов до людей, до родини, до краси в житті і мистецтві, а це запорука творчого довголіття і бадьорого настрою на многії літа.
Михайло Чорнопиский
