Причини всихання ялинових лісів Карпат і заходи для припинення їх деґ

Протягом значного часу минулого століття у монодомінантних ялинових насадженнях Карпат спостерігалося зменшення приросту, суховершинність і масове всихання ялини. Цей неґативний процес деґрадації ялинових лісів висвітлений в ряді робіт вчених-лісівників України, Чехії, Словаччини, Польщі, Угорщини ще у ХІХ—ХХ ст. (М. Czaskoczi, 1874; Е. Ноlowkievicz, 1877; І. Nowicki, 1884; V. Реrrina, 1960; С. Генсірук, 1964; М. Sziget, 1885; О. Vincent, 1936; А. Zlatnik, 1936 і ін.), коли ще не помічалося глобального потепління клімату, техногенного забруднення повітря і ґрунту полютантами.

Сьогодні ялинові насадження, особливо третьої генерації, дуже деґрадовані й масово всихають. Зниження приросту і всихання монокультур ялини спостерігається у стиглих і перестійних лісах, менше в середньовікових і рідше в молодняках. Ця проблема є надзвичайно складна для розв’язання, бо вона є довготривалою, хронічною хворобою, яка руйнує не тільки наземну частину лісу, а й його ризосферу, тобто сферу життєдіяльности кореневих систем лісонасаджень. Виникають запитання: чому всихають ялинові насадження; які основні причини деґрадації ялинових монокультур? Як покласти край відмиранню ялинових лісів?

Всихання ялинових монокультур Карпат є дуже складною довготривалою і багатофакторною проблемою. Для її розв’язання треба насамперед з’ясувати природний процес формування лісостанів, виявити основні причини всихання ялинових лісів і лише після того розробити систему лісогосподарських, лісомеліоративних і лісозахисних заходів для припинення неґативних явищ деґрадації і відмирання ялинових насаджень.

Лісові формації як найдавніший і найпродуктивніший тип рослинности відіграють пріоритетну екологічну роль в еволюції біосфери та підтриманні її природного стану. Це значення особливо очевидне в сучасний техногенний період, коли почав порушуватися киснево-вуглецевий баланс на Землі, коли під дією антропогенних чинників порушився породний склад лісів, зазнала змін їх вікова структура, різко зменшується стабільність розвитку і життєвість ялинових лісів, спостерігається зменшення їх приросту і масове всихання, катастрофічно продовжує зменшуватися площа лісових ландшафтів.

Рис. 1.

Видатні вчені світу Г. Вінцент, А. Златнік, М. Часкочі та інші підкреслюють, що природний процес формування лісових екосистем забезпечує стабільність розвитку змішаних лісостанів, їх життєвість, а також високу продуктивність ялинових лісів у відповідних лісорослинних умовах (Рис. 1). Лише неправильне ведення лісового господарства з надмірним лісокористуванням і проведенням на великих площах заміни корінних букових змішаних лісів на чисті ялинові монокультури може призводити до деґрадації цих ялинників, зниження їх життєвости і приросту деревини, зниження водоохоронно-захисних функцій гірських ялинових лісів і поступового їх відмирання. Тому сьогодні важливим екологічним і соціяльно-економічним завданням є збільшення лісистости, створення біологічно-стійких змішаних корінних лісів, забезпечення сталого розвитку лісових екосистем, поліпшення їх середовищетвірного та соціяльного значення.Головна причина захворювання чистих ялинових лісів Карпат — ялиноманія і надмірне лісокористування, а також глобальне потепління клімату і забруднення повітря і лісу полютантами хімічних відходів виробництв у різних дозах. Ялиноманія виникла у країнах Центральної Європи ще 1860 року у зв’язку з великим попитом на ялинову деревину, а це, своєю чергою, збільшило обсяг рубок лісу.

Неправильний підхід у минулому (ХVПІ—ХХ ст.) до експлуатації букових змішаних лісів Карпат і заміна їх ялиновими монокультурами завдає великої шкоди лісовому господарству України сьогодні. Якщо до XVIII ст. вогнем і сокирою знищували природні змішані гірські ліси для збільшення площ сільськогосподарських угідь, то з другої половини XVIII ст. почали масово вирубувати ялинові ліси на експорт, а букові спалювати на поташ, деревне вугілля тощо. На місці букових лісів створювали нестійкі ялинові монокультури; для знищення самосіву і підросту бука 2—3 роки сіяли в цих місцях ячмінь і овес. Таку шкідливу політику підтримував австро-угорський уряд своїми державними рішеннями 1882 року. Під час „ялиноманії“ у Карпатах створено 100 тис. га ялинових монокультур, у тому 50 тис. га в зоні букових лісів. Спочатку вони давали великий приріст деревини; запас у віці 75 років становив 800 куб. м на 1 га. Коли ці ліси зрубано і створено другу генерацію монокультур, то приріст їх різко зменшився, а запас у віці 75 років був менший на 130 куб. м на 1 га; при тому появилися ознаки деґрадації і часткового всихання лісу. В монокультурах третьої генерації у віці 40 років уже відбувалося масове всихання ялинників і завершувалася їхня деґрадація.

Особливо надмірне вирубування ялинових лісів почалося після побудови в 1872 році залізниці Рахів—Ясиня—Львів, а також у зв’язку з великим попитом на ялинову деревину в європейських країнах, що сприяло застосуванню суцільно-лісосічної системи і підневільно-вибіркових рубок. Ці рубки площею 30—40 гектарів почали проводити на крутих схилах до 35° без урахування напрямів ураганних вітрів, що стало причиною виникнення масових (до 15 млн. куб. м деревини) вітровалів, які розроблялись дуже повільно (3—5 років), що призвело до появи великої кількости стовбурних шкідників, переважно короїдів (М. Sziget, 1885; О. Vincent, 1936).

Як відзначають вчені-лісівники (Є. Головкевич, М. Часкочі, Г. Вінцент, С. Стойко, С. Генсірук та ін.) протягом останніх 150 років у Карпатах майже на тих самих місцях уже три рази сильними вітрами (1868, 1885, 1957 рр.) було знищено близько 20 млн. куб. м деревини, а короїдами, крім того, знищено у три рази більше ялинових лісів, ніж вітровалами.

У 1868—1869 рр. південно-західними ураганними вітрами знищено 13 тис. га ялинових лісів із запасом близько 4 млн. куб. м деревини (А. Zlatnik). Розробка вітровалів у Ясинському і Усть-Чорнянському масивах тривала 3—4 роки, а в Надвірнянських лісах 7—8 років. Для швидкої розробки вітровалів в Ясині побудовано лісопильний завод, а для сплаву деревини на Чорній Тисі зведено Апшинецьку греблю з водоймищем 430 тис. куб. м води.

Несвоєчасне розроблення вітровальної деревини спричинила масове розмноження короїдів і в сироростучих ялинниках, які знищили ялинові ліси на площі близько 30 тис. га в околиці Усть-Чорної, Солотвина, Ясині. Найбільше сухостоїв, пошкоджених короїдами, з’явилося по сусідству з вітровалами. Тут у 1872—1873 рр. короїди так розмножилися, що поширилися в усі частини ялинових лісів Карпат, утворюючи червоні плями по 100—200 штук всихаючих ялин (Е. Нolowkievicz, 1877, М. Сzaskoczi, 1874). Приполонинні охоронні ліси теж були всі ушкоджені короїдами.

В 1874 р. спеціяльна комісія міністерства рільництва Австро-Угорщини встановила високу інтенсивність зараження ялинових лісів короїдами. Для знищення їх було викладено 125 тис. штук ловчих дерев, які повністю були заселені короїдами. На 929 кв. см нараховувалось до 100 маточних ходів. Короїди були поширені на всіх стадіях розвитку — від яйця до лялечок. За видовим складом переважали короїд друкар (Ips typographus L.) і звичайний гравер (Pityogenes chalcographus L.), подекуди було виявлено двозубого (Pityogenes bidentatus H.) і нерідко хвойного древесника (Тrурodendron lineatum OL.).

За даними М. Шігета, у 1885 році північно-східний вітер спричинив вітровал ялинових лісів на площі 1500 га в долині Чорної Тиси. У цих місцях треба було створювати короїдо-вітростійкі змішані ліси за участю бука, клена, явора, ялиці і ялини. Надмірні рубки, масові вітровали та короїдна загроза лісам викликали законну тривогу всіх, хто розумів величезне природне і економічне значення ялинових гірських лісів Карпат (I. Nowicki, 1884). За нашими дослідженнями, аналогічний критичний стан лісів Карпат 1957—1960 рр. був зумовлений також неправильним веденням лісового господарства, надмірними обсягами головних рубок, які у двічі були більшi від розрахункових нормативів. Щорічно вирубували в середньому 11 млн. куб. м деревини замість 5 млн. куб. м за планом. Після проведення суцільно-концентрованих рубок з черезсмуговим приляганням лісосік почалися катастрофічні вітровали (Рис. 2).

Рис. 2.

Обсяг вітровальної деревини в 1957 р. становив 5,2 млн. куб. м. Повторні вітровали меншої сили були ще в наступні три роки, які теж звалили близько 5 млн. куб. м деревини. Несвоєчасне розроблення вітровальної деревини зумовило, як і в попередні періоди, масове розмноження короїдів, котрі завдали ще більшої шкоди лісам, ніж вітровали. Наявність великої кількости вітровальної і зараженої деревини сприяла поширенню небезпечних стовбурних шкідників і появі їх на здорових деревах. Так, лише в Надвірнянському лісокомбінаті 1960 р. пошкоджено короїдами 2490 га лісонасаджень, що неґативно вплинуло на водоохоронні функції лісостанів Карпат (І. Загайкевич, 1960).

Основні причини сучасної трагедії карпатських лісів теж ті самі: надмірні самочинні рубки останнього десятиліття, періодичні вітровали, інвазія короїдів в ослаблених лісових масивах, поступове їх всихання і відмирання, а ще незабаром появляться фітозахворювання ялинових монокультур.

Сучасний (четвертий) етап всихання ялинових лісів є найбільш небезпечний, бо він завершує четверту генерацію ялиноманії, що призвела до повної деґрадації і всихання дерев та поступового їх відмирання.

Для припинення деґрадації і відмирання ялинових монокультур Карпат і відновлення на їх місці корінних змішаних біологічно-стійких лісостанів відповідно до лісорослинних умов і типів лісу cлід системно проводити цілий ряд лісогосподарських і лісомеліоративних та лісозахисних заходів. В усіх хворих ялинових монокультурах, що ростуть у межах ареалу бука, які ушкоджені суховершинністю, ентомошкідниками і фітозахворюваннями, треба провести котловинні рубки Гаєра; у котловинах — створити культури бука за участю клена явора, липи, модрини і зберігати здорові екземпляри підросту ялини і ялиці. Після рубки дерев проводити корування пнів і обробляти їх хімічними препаратами.

В зоні ялинових лісів в ушкоджених ялинових монокультурах, що подекуди суховершинні, можна проводити суцільно-санітарні або суцільні вузьколісосічні (заввишки до 50 м) рубки з негайним обов’язковим закультивуванням площі зрубів змішаними культурами. У складі культур поряд із ялицею і ялиною треба вводити бук, клен, явір, липу, модрину, а в понижених місцях вільху чорну. В місцях з високою кислотністю ґрунтів треба провaдити вапнування, компостування, угноєння або вносити мінеральні добрива. Вік рубки доцільно знизити до 61—70 років.

Наші спільні дослідження 1955—1958 років з Науково-дослідним словацьким інститутом у м. Опочно в Орицьких горах разом директором Інституту проф. Вл. Пержиною і проф. Кратофілем показали, що без проведення системи лісогосподарських, меліоративних і лісозахисних заходів годі домогтися позитивних результатів (V. Реřina, 1960).

Якщо ялинові монокультури першої генерації, то в них ще не повинно бути дуже неґативних змін ґрунту, його деґрадації і закислення. Тут треба провaдити котловинні рубки Гаєра і підсаджувати до куртин підросту ялини і ялиці листяні породи: бук, клен, явір, липу, які формують рихлий гумус і поліпшують ґрунтові умови та запобігають деґрадації ґрунту (Рис. 3). В монокультурах ялини, які не дуже ушкоджені деґрадацією, треба провaдити лише сприяння природному лісовідновленню і вводити бук, клен, явір, модрину та липу для поліпшення ґрунтових умов і відновлення корінного лісостану природним чином.

Рис. 3.

У короткій статті важко викласти всі аспекти дуже складної лісогосподарської проблеми, тому ми зупинилися лише на головних її моментах. Вважаємо, що головними причинами всихання і деґрадації ялинових монокультур є антропогенні чинники — діяльність людини і глобальне потепління клімату, а також забруднення повітря і лісу значними дозами полютантів — хімічних відходів виробництв у різних формах. Забруднення лісів України внаслідок впливу полютантів близьке до середнього показника в Європі, тобто 10 відсотків запасів деревини. Техногенне забруднення атмосфери і ґрунту призводить до випадання кислотних дощів, утворення кислих аерозолей, нагромадження у ґрунті оксидів і важких металів та інших шкідливих речовин, що проникають у лісове середовище.

Глобальне потепління клімату — дуже важливий чинник, що обумовлює зміни лісівничо-екологічних умов, а це, своєю чергою, впливає на склад і розвиток рослинного покриву, зміни гідрологічного режиму поверхневих шарів ґрунту, що неґативно діє на кореневі системи ялинників.

Для відвернення екологічної загрози в ялинових монокультурах Карпат треба систематично проводити систему лісогосподарських, лісозахисних, лісомеліоративних заходів боротьби з комахами-шкідниками, фітозахворюваннями та забрудненням повітря полютантами; провести заміну хвойних монокультур на корінні змішані букові ліси з домішкою клена, явора, ільма, ялиці, ялини, модрини, оптимізувати обсяги лісокористування, значно збільшити обсяги лісорозведення; застосовувати ефективні методи боротьби з ентомошкідниками і фітозахворюваннями, а також з кореневою гупкою і опеньком осіннім.

Степан Генсірук