МИРОСЛАВ МОРОЗ (17.01.1923—04.02.2006). Некролог
4 лютого 2006 р. відійшов у вічність Мирослав Олександрович Мороз — кандидат філологічних наук (1963), відомий літературознавець, визначний бібліограф, етнограф , фольклорист, лавреат Літературної премії ім. І. Франка АН України (1993), дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, відкрита й доброзичлива людина.
Народився М. Мороз 17 січня 1923 р у Львові; у 1929—1939 роках навчався у школі, а в січні 1940 р. вступив на перший курс Львівського державного педагогічного інституту. З січня 1941 р. працює учителем початкової школи в селі Великі Грибовичі біля Львова — аж до мобілізації у Радянську армію у серпні 1944 р., а вже 10 вересня був поранений у голову. Після одужання відправлений на фронт із частинами, які перебували на території Польщі, Чехо-Словаччини й Австрії. Демобілізований М. Мороз аж у листопаді 1945 р.
Восени 1945 р. вступив на філологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка, який закінчив (після повернення з ув’язнення) у 1956 р.
З 10 квітня 1957 р. М. Мороз прийнятий тимчасово на роботу у Львівську наукову бібліотеку, а протягом 1957—1959 років працював у бібліотеці Інституту суспільних наук. З вересня 1959 р. до 1973 р. — різні посади у Львівській науковій бібліотеці Академії наук УРСР. Так тривало до травня 1977 р., коли його прийняли на роботу в Музей етнографії та художнього промислу АН УРСР. Мирослав Мороз, кандидат філологічних наук з 1963 р., автор більш як 150 публікацій, не мав постійної роботи...
На той час М. Мороз був відомим бібліографом, літературознавцем. Ним укладені бібліографічні покажчики творів „Михайло Коцюбинський“, „Павло Грабовський“, „Вільям Шекспір в Українській РСР“ (усі — 1964), „Іван Франко: Бібліографія творів. 1874—1964“ (1966), „Іван Котляревський. 1798—1968“ (1969), „Данте Аліґ’єрі в Українській РСР“ (1970), „Іван Франко мовами народів СРСР“, „Леся Українка. 1884—1970“ (обидві — 1972), „Іван Франко. 1856—1984“ (1987), „Літопис життя і творчості Лесі Українки“ (1992).
Мирослав Мороз як літературознавець, формувався з молодих років. Наслідком досліджень стали публікації, зокрема: Бібліографічний список недрукованих праць академіка М. С. Возняка про життя і творчість І. Франка // Іван Франко. Статті і матеріали.— Львів, 1960.— Зб. 7; Бібліографічний покажчик наукових, публіцистичних і літературних праць В. Щурата // В. Г. Щурат. Вибрані праці з історії літератури.— К., 1963; З архіву М. С. Возняка // Радянське літературознавство.— 1965.— № 10. Зокрема, до 100‑річчя з дня народження М. Возняка він написав: Визначний франкознавець // Радянське літературознавство.— 1981.— № 10; „Фольклористична діяльність М. С. Возняка. До 100‑річчя з дня народження // Народна творчість та етнографія.— 1981.— № 6.
Послідовність у вивченні життя і творчости І. Франка відображається у публікаціях з 1960-х років: Іван Франко: Методичні і бібліографічні матеріали до 110-річчя з дня народження та 50-річчя з дня смерті письменника. Матеріали до бібліографії критичної літератури про І. Франка // Іван Франко. Статті і матеріали.— Львів, 1963.— Зб. 10; Стаття І. Франка про новостворену народну пісню // Народна творчість та етнографія.— 1963.— № 2; Листи Івана Франка у львівських архівах // Українське літературознавство.— Львів, 1966.— Вип. 1 (у співавт.); Автографи Івана Франка у львівських архівах та бібліотеках // Архіви України.— 1966.— № 3; Іван Франко у мистецтві та художній літературі. // Українське літературознавство.— Львів, 1971.— Вип. 14; Львів, 1972.— Вип. 17; Етнографічно-статистичний гурток (до 100-річчя від початку його діяльности) // Народна творчість та етнографія.— 1983.— № 6.
Під час роботи в Музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР учений присвятив себе етнографічним дослідженням, брав активну участь у підготовці до друку колективних монографій „Бойківщина“ (1983), „Гуцульщина“ (1987), „Полісся“ (1988). Тоді видав книжку„Сучасна радянська обрядовість: Бібліографічний покажчик“ (1986). Згодом М. Мороз зацікавився творчістю Раймунда Кайндля. У „Записках НТШ“ опубліковано статтю „Етнографічна діяльність Раймунда Кайндля“ (Том ССХХІІІ. Праці Секції етнографії та фольклористики.— Львів,1992.).
Багаторічні напрацювання бібліографа в галузі народної культури були систематизовані і підготовлені до друку під назвою „Бібліографія українського народознавства у 3-х томах“. Т. 1. Фольклористика. Кн. 1, Т. 1. Фольклористика. Кн. 2 (1999), до подальших томів — „Народне мистецтво“, „Етнографія“ — вчений уклав картотеки, які сьогодні доопрацьовуються. У видавництво „Наукова думка“ здано до друку тритомник „Літопис життя і творчості Івана Франка“, який має вийти до 150‑річчя від дня народження геніяльного Каменяра.
Мирослава Мороза поважали і любили колеґи. Він завжди був поінформований про різні наукові та культурно-освітні заходи, новини театру та кіно, виставки. Заохочував молодь до праці і глибокого наукового, фахового рівня, знань.
Світла пам’ять про чудову людину, фахівця, друга і порадника завжди житиме в наших серцях.
Стефанія ГВОЗДЕВИЧ
