Ольга Ціпановська (18 грудня 1861 — 10 грудня 1941 р.)

У грудні 2011 р. минуло 150 років від народжен­ня і 70 років від смерти видатної громадської діячки Перемишля і західноукраїнських земель, музики і педагога Ольги Ціпановської. Ця жінка присвятила своє життя служінню українській громаді. Крім гри на піяніно, яку добре засвоїла і досягла в ній значних успіхів, О. Ціпановська ак­тивно залучалася до суспільно-культурної праці, всюди там, де потрібна була жіноча рука, жіноча рада, жі­ноче око.

Ольга Ціпановська народи­лася 18 грудня 1861 р. у с. Мізуні Долинського повіту, в сім'ї інженера гірничої промисловости Кипрі на Ціпановського. В 1876–1880 рр. навчалася у Жіночій учительській семі­нарії в Перемишлі. Іспит зрілости склала 16 липня 1880 р. і почала працювати вчитель­кою у початковій школі бенедиктинок, а опісля в інших народних школах (від 1890 р. у т. зв. виділових школах) м. Перемишля. 1891 р. закін­чила Львівську консерваторію, клас фортеп'яно проф. Людвика Дітца. 1892 р. обійняла поса­ду вчительки української мови в тій самій Жіночій учитель­ській семінарії в Перемишлі, в якій раніше навчалася.

Як уже було зазначено, Ольга Ціпановська постійно залучалася до громадської і суспільно-культурної діяльности. 1891 р. у Перемишлі на взірець львівського засноване музично-співацьке товариство „Перемишльський Боян", головно за­ходами о. Максиміліяна Копка. Він став його пер­шим диригентом. О. Ціпановська виступала на концертах хору „Перемишльського Бояна" та із сольними партіями.

Вже 12 березня 1892 р. на вечорницях „Руської Бесіди" відбувся перший концерт „Перемишль­ського Бояна", організований заходами Т. Кормоша, М. Копка і В. Чеховського. Мішаний хор під вправною рукою диригента М. Копка вико­нав „Верховину" в обробці М. Лисенка. М. Копко високим баритоном співав пісні „До Руси" і „Ой чого ти почорніло", які публіка нагородила бурх­ливими оплесками. Сподобалася публіці також гра на піяніно О. Ціпановської, яка з великим ар­тистизмом виконала „Ноктюрн" Ф. Шопена. Ще того ж року, 6 липня 1892 р., а також наступни­ми роками в день храмового свята катедрального собору під покровом св. Івана Хрестителя хор „Перемишльського Бояна" виступив з концерта­ми перед широкою публікою. У сольних партіях виступали М. Копко і О. Ціпановська. Згодом вона акомпанувала ви­значним українським оперним співакам: Модестові Менцінському (17 червня 1909 р.), Со­ломії і Анні Крушельницьким (14 листопада 1911 р.) та Олек­сандру Носалевичу (в серпні 191 3 р.) і, як тоді писав рецен­зент, самостійно „з великою фінезією виконувала музичні твори".

Голова „Перемишльського Бояна" Богдан Загайкевич у 1930-х рр. писав про О. Ціпановську: „Це була виняткова людина, глибоко релігійна, що гармонійно єднала любов до музики і любов до людей, до яких уміла підходи­ти з серцем, приєднувати їх до громадської праці й ладнати всякі спори та свари". Її гру високо оці­нював Микола Лисенко, з яким вона зустрічалася у його будинку в Києві й, очевидно, під час його мандрівки Галичиною і Буковиною. Завдяки її участі мішаний хор „Перемишльського Бояна" до­сягнув значних успіхів, виступаючи в Перемишлі та за його межами.

1906 р. заходами О. Ціпановської засновано в Перемишлі товариство „Жіночий труд" (Ринок, 28, 3-й поверх), у кому вона стала директором. Це було господарське (кооперативне) товариство з метою гуртування жінок до виробничої, торго­вельної та фінансової діяльности. Основним його завданням було засновувати робітні для виготовлення різних предметів, головно шиття одягу. Працівниці „Жіночого труда" одержували платню залежно від кваліфікації та успішности, а учениці мали платити за навчання. Крім того, завданням товариства було не тільки давати солідну підго­товку для самостійного виконування кравецького фаху, але й „зробити з них свідомі одиниці свого народу". Спілкувалися в робітні лише україн­ською мовою. А ощадне розпорядженн фонда­ми давало змогу товариствові утримувати бурсу і давати початкову освіту 20 сільським дівчатам. Товариству допомагали грішми Крайовий виділ, Перемишльський магістрат, товариство „Дністер".

Майже до кінця 1918 р. О. Ціпановська була задіяна в українському визвольному русі в самаританській секції Українського горожанського ко­мітету в Перемишлі. 13 грудня 1918 р. її разом з іншими жінками заарештувала польська влада й інтернувала в табір полонених у Баранові і Домб'ї. Та і тут О. Ціпановська не складала рук: як учи­телька семінарії, організувала та очолила укра­їнську школу для інтернованих. Створена нею школа мала на меті підготувати до випускних ек­заменів молодих юнаків і дівчат, які не мали змоги в умовах війни закінчити середню школу.

Після звільнення з табору О. Ціпановська була одним з ініціяторів і організаторів Комітету „Брат братові" в Перемишлі, основним завданням якого було надавати допомогу дітям вояків Армії УНР, у Львові та банк „Віра" в Перемишлі.

Під час Першої світової війни Ольга Ціпановська включилася в український визвольний рух. Восени 1914 р. у Відні засновано Український жі­ночий комітет помочі для поранених. Його голо­вою була спершу Олена Левицька, а опісля Ольга Ціпановська. Завданням комітету було викону­вати самаританську службу пораненим і хворим українським воякам в австрійській армії та укра­їнським січовим стрільцям. Члени цього комітету відвідували в лікарнях українських вояків, при­носили їм книжки і газети, інформували про події у світі, відшукували їхні сім'ї і допомагали під­тримувати зв'язок із ними. Як представник цього комітету, 18 липня 1914 р. О. Ціпановська брала участь у Шевченківському святі в – мінді – таборі українських виселенців. У липні 1916 р. цей же комітет заснував секцію для допомоги полоненим українцям з російської армії, які перебували в різних таборах інтернованих. Пізніше комітет розгорнув ширшу діяльність і Пе­ремишль став якби центром опіки над сиротами наддніпрянців. Згодом збудовано бурсу ім. Симона Петлюри, а в 1938 р. в перемишльських початко­вих і середніх школах навчалося 78 хлопців і 40 дівчат – дітей українців-придніпрянців. Ольга Ціпановська була також однією з чільних діячок „Союзу українок". На першому конгресі союзу 22–23 грудня 1921 р. її обрано до складу головної управи, а саме заступником голови управи та ре­ферентом вишколу молоді.

1917 р. Жіночу вчительську семінарію в Пере­мишлі поділено на дві окремі школи: Жіночу вчи­тельську семінарію з польською мовою навчання та Жіночу вчительську семінарію з українською мовою навчання. В обох семінаріях Ціпановська навчала української мови та педагогіки. Першим і єдиним директором ІІ семінарії був Софрон Матвіс. Після його трагічної смерти (1924) ІІ семіна­рія була підпорядкована директорові І семінарії Емілю Зарембі аж до їх ліквідації 1937 р.

1925 р. О. Ціпановську запідозрили в нелегаль­ній політичній діяльності. В цій справі надійшов до дирекції семінарії лист куратора С. Собінського від 9 червня 1925 р., де він інформував, що під час ревізії у справі нелегальної організації „Ради секції Профоруса в Перемишлі" знайдено список жертводавців на потреби цієї організації. У цьому списку фігурувало і прізвище Ольги Ціпановської, у зв'язку з чим куратор С. Собінський вимагав від дирекції проведення детального слідства у цій справі. Невідомо, чим би це закінчилося, якби 19 серпня 1925 р. О. Ціпановська не вийшла на пенсію, а дещо пізніше за рекомендацією директо­ра Е. Заремби зайнялася організацією ремісничої школи для дівчат.

1925 р. (а можливо, вже з кінця 1924 р.) Ольга Ціпановська очолила Музичний інститут ім. Ли­сенка в Перемишлі, що був філією інституту у Львові. До 1933 р. була його директором. А також навчала гри на фортеп'яно й підтримувала широкі зв'язки з громадськими та державними установа­ми. О. Ціпановська не мала сім'ї, проте в її помеш­канні завжди було людно: часто збиралися друзі і знайомі, а серед них молодь.

Після війни „Союз українок", головно з ініціятиви Ольги Ціпановської, робив заходи, щоб на взірець довоєнного товариства „Жіночий труд" створити установу для вишколу сільських дівчат у ремісничому фасі. Спочатку організовано кра­вецькі курси: нижчі – 6-місячні і вищі – 4-місячні. Ця форма навчання не давала належної підготовки до кравецького фаху, й організатори намагалися створити повну 3-річну Фахово-доповнювальну школу. Завдяки фінансовій підтримці „Рідної школи" така школа була створена, однак проіснувала лише два роки.

Заснована 1927 р. приватна Фахово-доповнювальна школа для дівчат і фінансована кружком „Рідної школи" в Перемишлі, містилася в будинку Українського інституту для дівчат (вул. Татарська, 4), а її керівником була О. Ціпановська. В 1928/29 н. р. у школі було вже два класи: в І класі – 27 учениць, в ІІ класі – 29 учениць. На цьому діяльність школи була припинена, оскільки кружок „Рідної школи" в Перемишлі був змушений відмовитися від її фінансування. Львівська кураторія ліквідувала школу, даючи взамін концесію на 3-річні „Кравецькі вер­стати", що містилися на вул. Коперника, 5, і під опікою „Союзу українок" проіснували до 1939 р. Управителем „Кравецьких верстатів" була інженер Ольга Козакова, а Ольга Ціпановська навчала в цій школі історії. Була відома також як опікунка плас­тових куренів у Перемишлі.

1933 р. готувалася до свого виїзду на постій­не перебування до Львова і для вшанування її 40-літньої громадсько-культурної діяльности пе­ремишльська громадськість організувала 6 квітня того ж року в залі Народного дому „Святочну ака­демію". На урочистому вечорі вступне слово про заслуги ювілярки прочитав проф. Теодор Гоза, а від перемишльського жіноцтва Ольгу Ціпановську привітала пані Т. Дубляниця. У вступі концертної програми мішаний хор „Перемишльського Бояна" виконав „Привіт" Д. Котка та „Жайворонок" Ф. Мендельсона. Після промов Ю. Крих виконав соло на скрипці з творів: „Іспанський танець" – ранадос-Крайслера, „Йотта" М. де Фаля і „Perpetuum mobile" Новачека. Одна з учениць прочитала вірш Уляни Кравченко „В задумі тихій", присвячений ювілярці. Після цього хор ІІ Жіночої вчительської семінарії заспівав „Лісову пісню" Ф. Шуберта, а М. Вишницька виконала соло на фортеп'яно з тво­рів „Balladę As-dur" Ф. Шопена, „Казка" Медтнера і „Tarantelki" Ф. Ліста. Наприкінці концерту хор „Перемишльського Бояна" заспівав „Кантату" С. Людкевича. Дохід від концерту призначено на потреби „Рідної школи".

1934 р. О. Ціпановська на постійно виїхала до Львова, де ще протягом двох років працюва­ла вчителькою в місцевій учительській семінарії, а також продовжувала свою діяльність в „Союзі українок". На жіночому конгресі у Львові (1937), на якому створено Світовий союз українок (ССУ), О. Ціпановську обрано до складу Президії ССУ. Коли ж 6 травня 1938 р. польська влада закри­ла центр Українського жіночого товариства, то на його місце українські жінки під проводом Мілени Рудницької організували нове жіноче товари­ство – Дружину княгині Ольги, на установчих зборах якого 12 липня 1938 р. Ольгу Ціпановську обрано до Головної ради, а на зборах Головної ради її включено до 5-особової Президії. Невдов­зі „Союз українок" був легалізований.

У червні 1936 р. Ольга Ціпановська прибула до Перемишля на з'їзд випускниць ІІ Жіночої семі­нарії в Перемишлі, на який з усіх кінців Галичини й інших областей з'їхалося 130 колишніх випускниць.

Під час Другої світової війни Ольга Ціпановська як член Українського Червоного Хреста опікувалася хворими на тиф полоненими з Червоної армії в концтаборі на Цитаделі у Львові. Там за­хворіла і померла 10 грудня 1941 р. Дату смерти встановлено за даними з некрологу. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові.

Степан ЗАБРОВАРНИЙ