Інноваційні аспекти організації природоохоронної діяльности в умовах підприємств, які обслуговують

За умов активізації науково-технічного прогре­су в ХХІ ст. світова спільнота особливо у сфері обслуговування намагається створити новітню мо­дель розвитку, що обумовлено глобалізацією та ін­форматизацією суспільства, трансформацією його гуманітарної, соціяльно-економічної та екологічної спрямованости. Як відомо, зростання рівня споживання економічних благ, у т. ч. послуг у суспільстві зумовлюють нові визначальні домінанти розвитку, а також відповідні суперечності у збалансуванні виробничих і соціяльно-економічних інтересів у процесі провайдингу природоохоронної діяльности.

Викликані таким чином порушення механізмів саморегуляції природного середовища є наслідком самої специфіки господарської діяльности. Власне ці та інші обставини обумовлюють актуальність і своєчасність цієї проблематики.

Проблеми організації природоохоронної діяльности в умовах підприємства досліджували в своїх працях Б. Андрушків, А. Бохан, Н. Кирич, В. Куценко, А. Садеков, О. Васюта, Л. Мельник, Т. Туни ця, В. Хвесик, Р. Шерстюк та ін. Тим часом організація природоохоронної роботи в умовах підприємств, які обслуговують, досі поза полем зору науковців.

Трансформуючи природні ресурси в спожив­чі блага в процесі виробництва та економіки, су­спільство прирікає себе на протистояння природі. Його залежність від довкілля в сфері послуг набу­ває нових форм, а суперечливий характер взаємо­відносин з природою стає дедалі помітнішим. Однак економічна діяльність переважно здійснюється всупереч функціонуванню екологічних відно­син, оскільки її завдання мають цільовий та одно­бічний характер, що призводить до деструктивних змін у довкіллі. Метою цієї статті є розкриття особливостей організації природоохоронної діяльности в умовах підприємств, які обслуговують, з перспективою формування на інноваційних заса­дах науково обґрунтованого провайдингу органі­зації природоохоронної роботи на цих підприєм­ствах і використання цього чинника для розвитку сфери послуг.

Природа за всіх часів розвивалася за дуаліс­тичним принципом єдности внутрішніх супереч­ностей, але у формах, специфічних і притаманних кожному способу виробництва. Очевидно, через те взаємодія елементів системи „суспільство – природа" підпорядкована як загальним для всієї системи, так і специфічним, притаманним кожній підсистемі законам. Природні закони мають більш універсальний характер, значна частина з них діє в суспільстві, впливає на його стан і розвиток, на ступінь та наслідки взаємодії з природою і отримання від неї „віддачі". Тому життєздатною може бути лише та суспільно-економічна система, за­кони якої не вступають в антагоністичні супереч­ності із законами природи.

Незаперечним прикладом таких процесів упро­довж історії людства стали прогресивні техноло­гічні революції, які були реакцією на виникнення екологічних криз. Так, відомий вчений М. Ф. Реймерс у межах ретроспективного аналізу виокре­мив п'ять екологічних криз і відповідних техноло­гічних революцій, що їм відповідають.

Кожна екологічна криза була реакцією на не­відповідність продуктивних сил і виробничих від­носин ресурсним та екологічним можливостям.

Основні чинники посилення екологічної кризи такі: кількісне та якісне нарощування продуктив­них сил суспільства; розвиток науково-технічного прогресу без урахування екологічних вимог; панування моделі ресурсомісткого, еколого-деструктивного економічного зростання з орієнтацією на збільшення обсягів споживання матеріяльних благ; зростання чисельности народонаселення; стихійна антиекологічна урбанізація; мілітаризація національних економік, нарощування потуж­ностей сфери послуг у зв'язку з розвитком інфра­структури на інноваційних засадах.

На думку А. Бохан, найбільш дотичні до прак­тики екологізації підприємств сфери послуг такі закони, як:

— „все пов'язано з усім" (будь-яка дія, процес, які відбуваються у певному місці і в певний час, змінюючи стан локальної системи, викликають в ній ланцюг реакцій як через внутрішні, так і зо­внішні зв'язки);

—„закон константности або збереження" (ніщо не зникає, а лише змінює вигляд);

—„закон екологічної піраміди" (повне використання чи перетворення речовини, енергії та інфор­мації в системі без втрат неможливе);

—„закони різноманіття й конкуренції" (основ­ним фактором еволюції є боротьба за існування та природний відбір);

—„закон ефективности використання" (в кон­куренції перемагає та система, яка найбільше на­громаджує та найефективніше використовує ма­терію, енергію та інформацію);

—„ніщо не минається даремно" (за все треба платити; прогресивний розвиток системи або її частин обов'язково буде оплачений деградацією або її інших частин, або її фрагментами навко­лишнього середовища);

—„природа знає краще" (керівна система для успішного управління і трансформації інших сис­тем повинна перевершувати їх за інформаційним змістом);

— „розвиток природокористування" (виробни­чого і невиробничого) залежить не лише від спо­собу опанування людьми природних ресурсів, але й від соціяльної системи суспільства загалом, яка детермінує всі сфери і сторони цього процесу;

— „закон детермінації багатства засобами праці в природних умовах підвищує його продук­тивності" (заможне і цивілізоване те суспільство, яке спроможне виокремити з природного середо­вища найбільше різноманітних засобів праці);

— „закон оптимальної відповідності природно­го середовища характеру і темпам розвитку су­спільства" (існує стійкий зв'язок між рухом при­роди Землі і людської природи).

Прикладом пояснення дії законів перетворення енергії природи можуть слугувати „закони термодинаміки". Згідно з першим законом термо­динаміки, загальна кількість енергії Всесвіту залишається незмінною від початку до кінця, може змінюватися лише її форма (тобто будь-які ма­теріяльні речі є енергією, яка існувала чи існує в природі та перетворюється з одного стану в інший). Другий закон зазначає: за умови перетворення енергії деяка корисна кількість її втрачається (відбувається зростання сумарної ентропії). Трансформація енергії відбувається в одному на­прямку: від зручної до незручної у використанні, від доступної до недоступної, від впорядкованої до невпорядкованої.

Наприклад, у процесі економічної діяльности з навколишнього середовища запозичується енергія, що зумовлює відповідну ентропію. В сфері під­приємництва вона трансформується в обмежені за терміном товари та послуги, що мають відповідну ринкову вартість. У процесі цієї трансформації витрачається та губиться в довкіллі більше енергії, аніж було задіяно на її виробництво. Крім того, кінцевий товар чи послуга існують тимчасово, після споживання та використання вони зникають, розкладаються та повертають у навколишнє сере­довище у вигляді відпрацьованої енергії та відхо­дів (наприклад, приблизно 93 відсотки придбаних людьми матеріялів взагалі не перетворюються на продукцію, що відповідає ринку; 80 відсотків то­варів викидається за непотрібністю після однора­зового використання, а значна частина іншої про­дукції не відпрацьовує увесь визначений термін; 99 відсотків вихідних матеріялів, що використовуються у виробництві товарів, перетворюються на відходи через шість тижнів після продажу.

Таким чином, суперечності екологізації під­приємств сфери послуг доцільно розглядати як історичний, динамічний і складно-компонентний процеси. Тому вважаємо за доцільне підтримати класифікацію суперечности процесу екологізації підприємств за ознаками:

1)  взаємодії напрямів розвитку суспільства на основні (еколого-економічні, еколого-політичні, еколого-енергетичні, еколого-культурні); взаємо­впливу (економіко-політичні, економіко-енергетичні, економіко-культурні, політико-культурні, еколого-культурні); послідовності прояву (політико-економічні, енергетично-культурні) (Іл. 1).

2)  масштабом прояву суперечностей: локаль­ний, регіональний, національний, міжнародний, глобальний;

3) рівнем прояву суперечностей: мікрорівень, макрорівень, мегарівень;

4) рівнем синергетичних ефектів і проявів: еко­логічної інтеграції, екологічної інтервенції, еколо­гічної експансії, екологічної транснаціоналізації, екологічної експропріації, екологічної експансії, екологічного сепаратизму, екологічного месіянства, екологічного неоколоніялізму, екологічного теро­ризму та інших (про що зазначалося);

5) рівнем екологічної справедливости в узго­дженні інтересів добробуту: між сучасним і прийдешнім поколіннями; між підприємцями й екологами; індивідуальними інтересами й преференціями, що регулюються ринковими відносина­ми; між бідними і багатими країнами та ін.

Розв'язання таких суперечностей залежить від того, що буде пріоритетним для суспільства: ін­тереси й добробут окремих індивідів (підприєм­ців), груп (кланів) чи загальносуспільні інтереси (до яких і належать раціональне використання природних ресурсів та збереження довкілля).

Потреба у дотриманні принципу справедли­вости та рівности поколінь задекларована у тезах сталого (збалансованого) розвитку Комісією ООН з довкілля та розвитку, що передбачає „задоволення потреб сьогодення без заподіяння шкоди ресурсним й екологічним можливостям прийдеш­ніх поколінь задовольняти свої потреби". Адже у наш час є гострою проблема справедливого роз­поділу глобальних природних ресурсів і благ, що здобуваються коштом їх використання, а також визначення рівня відповідальности суспільства за їх наслідки впливу на довкілля. Лише діялек-тична єдність розвитку економіки з реалізацією основних принципів соціяльної справедливости, збереження генофонду націй може забезпечити збалансований розвиток людства.

Зазначені чинники підтверджують взаємо-зв'язок між темпами економічного зростання за­галом та сфери послуг зокрема та деградацією довкілля, а також негативні тенденції, які проявляться в майбутньому за наявної стратегії розви­тку людства.

* * *

Таким чином, суб'єкти активізації природо­охоронної діяльности в умовах обслуговувальних підприємств на інноваційних засадах мають усвідомлювати відповідальність за наслідки еко­номічних трансформацій, що передбачає не лише вибір й оцінку критеріїв власної успішности, при-бутковости, але й пошук інших форм їх створення, реалізації та споживання. Це означає, що продукуючи технології з меншими енергетични­ми й екологічними витратами, підприємці сфери послуг, можуть бути провідниками досконалішого соціяльно-економічного життя, яке як самозабезпечувальне має розвиватися, не завдаючи шкоди прийдешнім поколінням.

Дослідження сутности трансформацій економі­ки в сфері послуг з урахуванням досягнень НТП завжди викликали зацікавленість і спонукали появу відповідних наукових вчень і теорій. Зокре­ма, французька філософія розробила теорію про­гресу, англійська – вчення про еволюцію, німець­ка – теорію розвитку, українська – концепцію поступу. Прообразом вчення про прогрес постає „об'єктивне" нагромадження різноманітних благ і багатств, що описується законами математичної прогресії і статистики. Поступ є ніщо інше, як рух людства у певному напрямку до певної мети, яка полягає у підвищенні життєвого рівня.

На початку XXI ст. світова економіка актив­но формує нову парадигму НТП у сфері по­слуг, складовими якої виступають зростальний взаємозв'язок між ринками капіталу і новими технологіями, посилення екологічної орієнтації нових технологій, глобальний характер створення та використання знань, технологій, продуктів, послуг. Це пояснюється розвитком НТП відповідно до трьох „типів логіки":

1) інформаційної (збір, передача, обробка та маніпуляція різноманітною інформацією – від бір­жових курсів до генетичних кодів);

2) міметизму (від грец. mimos – наслідування), тобто імітація живого (від штучного інтелекту до рекомбінації молекул ДНК);

3) руйнування – відновлення (від розробки композиційних матеріялів до генетичних маніпуляцій).

Створена суспільством техносфера часом формує власні закони розвитку, дія яких інколи призводить до несподіваних результатів, ката­строфічних наслідків і може навіть загрожувати виживанню людства. Тобто вступає в дію важли­вий принцип природи – емерджентність (англ. emergence – раптове виникнення, поява нового). Тобто наявність у системного цілого особливих властивостей, які не притаманні її підсистемі, а також сумі властивостей її елементів. Відбувається особлива форма інтеграції системи, що під­порядковується іншим законам формотворення, функціонування та еволюції. Тобто домінування механічного світосприйняття створює враження, що вже не люди, а техніка і технологія починають визначати трудовий процес. Сфера обслуговування з огляду на відомі причини відходить на другий план і стає предметом бізнесу.

Крім того, НТП, набуваючи поступально-дина­мічного розвитку, значно змінив соціяльно-економічні передумови екологізації підприємств сфери обслуговування, а саме спричинив інформатиза­цію економіки та екології; збільшення варіянтности вибору в сферах виробництва, обслуговування і споживання; створення передумов заміни еко­логічно неспроможних речовин і процесів на їх ефективніші аналоги; зростання рівня функціональности економічних систем та їх складових; появу виробничих систем і споживчих товарів, заснованих на інформаційних принципах, запози­чених у природи; зниження питомої енергоємности, матеріяломісткости й ціни виробничих проце­сів, виробів і послуг; виникнення індустріяльного метаболізму, тобто формування замкнутих ін­тегральних систем виробництва, сфери послуг і споживання продукції за аналогією з циклами кругообігу речовин і енергії в природі; насичення ринку матеріяльними благами, що сприяють роз­витку ринку духовних та інформаційних благ і послуг; розвиток територіяльного самоврядуванн та збільшення можливостей обліку індивідуаль­них особливостей екосистем і соціяльних співто­вариств в управлінні економічним розвитком; ін­тернаціоналізацію процесів виробництва, сфери послуг і споживання продукції; міжнародну ко­операцію і спеціялізацію, яка сприяла реалізації територіяльного чинника оптимізації компонентів життєвого циклу товарів та ін.

На нашу думку, в процесі активізації приро­доохоронної діяльности в умовах підприємств, які обслуговують, на інноваційних засадах організації провайдингу доцільно враховувати такі сторони НТП, як наукову – систематичне прогнозування та комплексне використання нових фундаменталь­них відкриттів у гуманітарній сфері, природознав­стві та суспільних науках; технічну – застосування принципово нових джерел енергії, нових матеріялів, комплексно автоматизованих систем виробництва, особливо ресурсоощадних, а також новітніх систем отримання, передачі та оброб­ки інформації; соціяльну – підвищення рівня екологічної освічености і культури, екологізація свідомости підприємця в процесі пізнання зако­номірностей розвитку і нового технологічного оволодіння навколишнім природним середовищем з користю для розвитку сфери послуг та підвищення життєвого рівня населення.

Ольга ПОГАЙДАК