ПРО СТАТУТ СВІТОВОЇ РАДИ КРАЙОВИХ НТШ, СВІТОВУ РАДУ КРАЙОВИХ НТШ ТА НАУКОВІ УКРАЇНОЗНАВЧІ ПЕРСПЕКТИВИ

Наближається 140-ва річниця Наукового товариства ім. Шевченка. Засноване 1873 р. як культур­но-освітня організація, Товариство перетворилося на авторитетну багатогалузеву інституцію, покликану розвивати наукові дослідження на українознавчому ґрунті. Після комуністичних ре­пресій та ліквідації НТШ у 1940 р., жертовними зусиллями відданих українській ідеї людей, НТШ перенесено за кордон, де його крайові товариства поширилися майже по всіх континентах. Важливо було так налагодити координаційні та представницькі функції між крайовими товариствами, щоб НТШ могло стати єдиною організаційною інституцією, а його члени мали доступну інформацію про справи в кожному Товаристві. З цією метою була створена Головна рада Наукових товариств ім. Шевченка, статут якої прийнятий Загальними зборами НТШ, що відбувалися шляхом корес­понденції від 1 вересня 1954 р. до 15 січня 1955 р. та доповнений Сесією Головної ради НТШ у Нью-Йорку 27 жовтня 1978 р. У вступній частині Статуту Головної ради члени товариств заявили про те, що їх об’єднує спільна мета: „служіння українській науці“ і через НТШ — „українському народові, що змагає до розбудови вільного жит тя та Національної Держави“.

Відновлення НТШ в Україні 1989 р. як позаполітичного чин­ника громадянського поступу стало потужним поштовхом у процесі наростання національно-демокра­тичних перетворень. Треба наголосити, що жертовна праця чле­нів крайових НТШ у різних держа­вах і континентах і Головної ради, як і багатьох інших україноцентричних організацій та чин­ників, увінчалася іс­торичним успіхом у відновленні „націо­нальної державності українського народу“ (Декларація про дер­жавний суверенітет України 1990 р.).

Після проголошен­ня державного сувере­нітету України за­вдання Головної ради потребували онов­лення. З ініціятиви української сторони і за підтримки ви­датних учених та громадських діячів з діяспори 22 листопа­да 1996 р. на вибор­ній Сесії у Нью-Йорку був прийнятий новий Статут Світової ради НТШ, що по­стала на основі Голов­ної ради. У Статуті 1996 р. відзначалося, що метою Світової ради є „збереження єдності членства, ідейних засад, наукової діяльності та видань складових НТШ і наукових Секцій у дусі Матірного товариства“. Відбулася зміна місця осідку Світової ради — у зв’язку з відродженням НТШ в Україні її перенесено до м. Львова, де перебував Генеральний секретаріят Світової ради. Промоторами оновлення Статуту Світової ради та міжнародної діяльности Товариства були бл. п. генеральний секретар Світової ради і голова НТШ в Україні Олег Романів та науковий секретар (нині — голова) Олег Купчинський; зі сторони діяспори — проф. Ярослав Падох — голова НТШ Америки, Леонід Рудницький, що обраний Президентом Світової ради.

Світовій раді за роки президентства Л. Рудницького вдалося пожвавити координацію роботи між крайовими НТШ та НТШ в Україні; головним організаційним чинником взаємоінформування про стан справ світового НТШ було і є видання двічі на рік „Вісника НТШ“ та „Хроніки НТШ“ як ор­ганів Світової ради. Проте нові обставини українського і світового характеру потребували таких форм і методів співпраці між крайовими НТШ, які б відповідали глобальним викликам і сучасному европейському цивілізаційному розвитку. У цьому контексті перспектива подальшого розвитку НТШ вбачається у тому, щоб, нарощуючи науковий потенціял українознавства за кордоном, коор­динувати його проєкти та узгоджувати з нагальними проблемами національного розвою України у співпраці з діяльністю НТШ в Україні як власне громадської, а не державної українознавчої інституції.

Сьогодні НТШ в Україні об’єднує понад 1596 вчених, які працюють у 33 комісіях і 19 осередках. У складі НТШ нині 127 дійсних членів, серед яких найвидатніші науковці з України та з-за кордону. Світове НТШ — це величезна інтелектуальна потуга вчених, доробок яких міг би бути вагомим чинником у справі модернізації українського суспільства, забезпечення його демократичного розви­тку та налагодження стійких міжнародних зв’язків. Як спільнота, відповідальна перед науковою правдою і спрагла соціяльної справедливости, НТШ цілком могло б спричинитися до синергетичного впливу на українську дійсність. Виклик, що стоїть тепер перед нами,— це виклик організаційний з його всеукраїнським і глобальними рівнями. Нові умови потребують адекватних координацій­них зусиль у ділянці міжнародної співпраці крайових товариств. Чи може бути ефективною наша міжнародна співпраця без належного координаційного органу? Наші попередники і ми, члени НТШ в Україні та учасники останніх Зборів Світової ради, стоїмо на спільній платформі — треба на­лагоджувати міжнародну наукову співпрацю в ділянці українознавства на основі недержавних нау­кових інституцій, діяльність яких організаційно проводиться в крайових НТШ і їх осередках та охоплюється Світовою радою.

Треба також взяти до уваги сучасний стан українського політичного, культурного і наукового життя. Проголошення українського національного суверенітету не призвело автоматично до відро­дження його українського культурного і соціяльно-політичного змісту. Більше того, саме українська націєтворча складова загального суспільного процесу сьогодні знову перебуває під політичною загро­зою остаточного знищення. Не вдаючись до аналізу великої кількости причин, наголосимо, що без українського культурного змісту не можлива демократична Українська держава. Прихована і від­крита антиукраїнська політика, що набуває нині розмаху в Україні, веде до реставрації радянської ідентичности у її новій олігархічно-феодальній формі з агресивним російськомовним спрямуванням. За таких умов НТШ не тільки не вичерпало своєї історичної місії, але й покликане надати своїй роботі нового поштовху, спираючись, зокрема, на потенціял міжнародної організаційної мережі.

Прийнятий 1996 р., Статут Світової ради не відповідає новим потребам і зберігає не цілком продумані положення, він допускає смислові двозначності і неясність щодо статусу самої Світо­вої ради та її відносин з крайовими НТШ. З плином часу виявилося, що на практиці неможливо зреалізувати певні статті Статуту — зокрема у частині зібрання повного складу Світової ради. Наприклад, скликати Сесію Світової ради з участю директорів секцій, як це передбачено чинним Статутом, не можливо. Окрім того, існує плутанина зі статусом наукових секцій: одні представ­ники крайових НТШ вважають їх міжнародними, тоді як інші — лише крайовими. Маємо певні супе­речності між Статутами різних крайових НТШ. Тому ще з 1999 р. почався процес внесення змін до Статуту; члени крайових НТШ подавали пропозиції, які часто виявлялися суперечними між собою. Процедура їх погодження займала багато часу, хоча на Зборах Світової ради 2004 р. нова редакція Статуту Світової ради крайових НТШ була прийнята загалом. Проте на тому процес внесення змін не завершився, а навпаки, пожвавився. Тепер важко відповісти, чому так сталося. Але створю­ється враження, що маємо надто ускладнену процедуру прийняття Статуту: коли у новій редак­ції проєкт Статуту був розісланий крайовим НТШ для ратифікації, то замість прийняття його повертають із правками та доповненнями, і цьому процедурному марафону не видно кінця. Світова рада знову змушена вносити ті поправки і зміни від крайових НТШ та окремих членів НТШ. Досі, так би мовити, перебуваємо у перманентному процесі внесення ініціятив від крайових товариств, від директорів секцій та дійсних членів Товариства і не можемо зупинитися на остаточному варіянті. (Детальніше про це можна прочитати у статті „Світова рада Наукових товариств ім. Шевченка“ у „Віснику НТШ“ від 2010 р., ¹ 43).

Наведені тут та багато інших нагальних проблем розвитку світового НТШ детально розгляда­лися на Зборах Світової ради НТШ, що відбулися у Львові 31 листопада 2009 р., звіт про них опублі­кований у вказаному числі „Вісника НТШ“.

Враховуючи висловлені міркування і спираючись на ухвалу Зборів Світової ради крайових НТШ від 31 листопада 2009 р., робоча група врахувала пропозиції в останньому надходженні їх від крайо­вих НТШ й підготувала оновлений проєкт Статуту. До цього проєкту додано статтю 9 про Управу Світової ради, в інші статті внесені правки з метою налагодження оперативної коорди­нації між крайовими НТШ. Цією публікацією маємо на меті спонукати НТШівську громадськість, президентів та голів крайових НТШ до остаточної ухвали пропонованого проєкту Статуту і цим зупинити процес перманентного внесення пропозицій та розпочати реальну скоординовану роботу задля поширення української наукової думки у світі й утвердження демократичних европейських цінностей та стандартів в Україні.

Подаємо проєкт Статуту Світової ради крайових НТШ. Редакція тексту прийнята Зборами Світової ради від 31 листопада 2009 р.

Леонід РУДНИЦЬКИЙ — Президент Світової ради крайових НТШ, академік,

Олег КУПЧИНСЬКИЙ — Голова НТШ в Україні, доктор історичних наук,

Анатолій КАРАСЬ — Генеральний секретар Світової ради НТШ, професор