Ганіткевич Ярослав // Український медичний календар на 2012 рік
Передмова
Представлений медичний календар подає відомості про річниці українських лікарів і вчених-медиків та про важливі події становлення медицини в Україні.
З самого початку підготовки сучасних календарів медицини виявилося, що опубліковані раніше в радянські часи календарі потребують значного допрацювання. Необхідно в Україні враховувати, що в радянських публікаціях, наприклад у виданнях «Знаменательные и юбилейные даты истории медицины 19… года» (більше 35 випусків під редакцією проф. В.Д.Петрова в Москві), замовчувалися численні дані про події розвитку медицини на українських землях, про українців-медиків. Не подавалися об’єктивно дані про розвиток медицини в Україні-Русі, в князівські часи, в Гетьманській Україні, в Українській Народній Республіці, на Західно-Українських землях, в Закарпатті і Буковині, про діяльність українських лікарських організацій в еміграції в Європі та в Америці, в інших країнах світу, про репресованих українських лікарів і науковців-медиків. Якщо приводяться деякі дані про лікарів різних національностей (росіяни, поляки, євреї та ін.) на підросійській Україні, то зовсім немає даних про лікарів інших національностей на західних землях, в Закарпатті та Буковині, про науковців-медиків Острозької та Замойської академій, Львівського університету і т.п.
Підготовлений календар має додані відомості з історії медицини на українських землях, та про понад 150 лікарів-українців і лікарів інших національностей на Волині, в Галичині, Закарпатті, Буковині.
Такі доповнення відносяться практично до кожного року. Щоб скоротити в українській медицині час досягнення потрібних об’єктивних результатів, у поданому календарі приведені знаменні дати з використанням проміжків часу в 5 років. При підготовці ще 4-х подібних календарів у читачів будуть відомості для майбутнього представлення особливо важливих дат – 100, 125, 150, 200 і т.д. роковин різних осіб та різних подій української медицини. Можливо потрібно ввести ще деякі важливі дати творців та подій медицини в різних землях України.
В календарі не приведені дані про лікарів і вчених-медиків та про події медицини в зарубіжних країнах (Росія, Польща, Німеччина, Франція, Англія, США, Японія, Китай та ін.). Ці дані дуже обширні, вони досить об’єктивно подавалися в минулому, відомі нашим медикам і читачам з низки публікацій і монографій (О.А.Грандо. Визначні імена у світовій медицині. Київ, 2001, 495 с.; Кімакович В.Й., Герич І.Д., Кущ О.О. Лауреати Нобелівської премії з фізіології та медицини. Біографічні нариси. Ужгород, 2003; 420 с. та ін.). Показник видатних імен у світовій медицині включає понад 1200 осіб! Тому нема необхідності подавати усі ці дуже обширні відомості світової медицини в даному виданні разом з особами і подіями України.
Будемо вдячні читачам за зауваження і побажання.
Список скорочень
АМН - Академія медичних наук
КМІ - Київський медичний інститут
ЛМІ - Львівський медичний інститут
МОЗ - Міністерство охорони здоров’я
МПЛС - Математично-природничо-лікарська секція
НДІ - Науково-дослідний інститут
НКВС - Народний комісаріат внутрішніх справ
НТШ - Наукове товариство імені Шевченка
УВАН - Українська вільна академія наук
УВУ - Український вільний університет
УККА - Український конгресовий комітет Америки
УЛТ - Українське лікарське товариство
УЛТПА - Українське лікарське товариство Північної Америки
УНДО - Українське націоналістично-демократичне об’єднання
УНТ - Українське наукове товариство
УЧХ - Український Червоний Хрест
Ювілейні дати українського медичного календаря на 2012 рік
862 – 1150 років тому Кирило і Мефодій уклали азбуку “Кирилицю» слов’янською мовою, почали друкувати Євангеліє, а згодом також книги про хвороби, ліки та способи лікування.
1092, грудень – 920 років тому у Києві в Пилипівку (грудень) померло від пошестей близько 7000 осіб.
1222 – 790 років тому у монастирі Києво-Печерської Лаври запроваджено догляд і лікування хворих, використовуючи традиції монастирської медицини Візантії, перейняті після хрещення України-Русі.
1377 – 635 років тому міщани Львова (яких було на той час 4 тисячі) заснували свій шпиталь для хворих, немічних і бідних.
1392 – 620 років тому у Львові аптекар Клеманс запровадив першу в Україні приватну аптеку.
1397 - 615 років тому у Білоозері монах Києво-Печерської Лаври Кирич заснував монастир, в якому лікував хворих.
1472 - 540 років тому у Києві діяльність цеху цирульників нормувалася Статутом, якмй згідно з Магдебурським правом затверджував магістрат міста , копія статуту збереглася в у Центральному державному історичному архіві України в Києві.
1512 – 500 років тому у Львові за західноєвропейським взірцем засновано цех цирульників; учнів цеху вчили голярській справі, вмінню робити кровопускання, ставити банки, виривати зуби, вправляти вивихи, перев’язувати рани, виготовляти пластирі для лікування ран.
1512 - видано першу в Польщі працю з гігієни Мацєя з Мєхова «Conservatio sanitatis» (Збереження здоров’я), була поширеною на українських землях.
1522 – 490 років тому у Львові Ставропігійське Братство заснувало при церкві Успення Богородиці (на вул. Руській) шпиталь на 10-20 хворих. Його утримували на благодійні пожертвування, хворим надавали допомогу ченці домашніми народними способами. Шпиталь проіснував понад 200 років.
1552 - 460 років тому в Запорізькій Січі почала розвиватися військова медицина, лікування поранених козаків зосереджувалося у лічницях Межигірського і Трахтемирівського монастирів.
1557 - 455 років тому у Кам’янці-Подільському засновано цех хірургів.
1572 – 440 років тому у м. Трахтемирові, де знаходився центр реєстрового козацтва, засновано при монастирі один з перших козацьких шпиталів; виник з потреби лікування поранених і хворих козаків Запорізької Січі, яку 20 років раніше Дмитро-Вишневецький Байда заснував на Дніпрі на острові Мала Хортиця.
1577 –435 років тому в Острозі на Волині князь Костянтин Острозький, український магнат і меценат, заснував Острозьку академію –греко-слов’яно-латинську колегію, першу вищу школу в Україні, яку називали «Острозькі Афіни», при ній відкрито шпиталь із медичним класом – праобраз медичного факультету.
1592 - 420 років тому у Львові за статутом цеху цирульників вимагалося від членів знання грамоти, майстер мав 3-4 учнів, які навчалися в нього 3 роки, опісля ще 3 роки працювали підмайстром, після чого складали іспит на майстра.
1612 – 400 років тому у Кракові надруковано том п’ятитомного зільника (гербарія) Симеона Сиреніуса, доктора медицини, деякий час працював у Львові, став професором Краківського університету, описав лікарські рослини Покуття та Львівщини.
1617 - 395 років тому у Замості недалеко Львова доктор медицини Еразм Сікст , лвівянин, дослідив мінеральні води місцевості Шкло і видав книгу «Про теплиці в Шкло» (польською мовою).
1627, 21 серпня - 385 років тому у Києві надруковано «Лексикон» Памви Беринди (уродженця Прикарпаття) – перший друкований словник давньоукраїнської мови з перекладом та тлумаченням термінів тодішньою українською літературною мовою, містив терміни про хвороби та здоров’я. Перевиданий в друкарні біля Орші 1653 року.
1632 - 380 років тому Рембрандт створив картину "Урок анатомії доктора Тульпа", яка прикрашає ряд анатомічних музеїв і кафедр України.
1642 - 370 років тому львів’янин Пилип Ляшковський здобув у Падуанському університеті диплом доктора медицини.
1647 - 365 років тому у м. Барі засновано цех хірургів.
1662 – 350 років тому у Львові Ставропігійське братство побудувало лікарню на території Онуфрївського монастиря.
1702 - 290 років тому вийшов “Літопис Самовидця”, в якому є згадки про хвороби і їх лікування.
1712 – 300 років тому Петербурзькою владою запроваджено на українських землях щоквартальну звітність церков про кількість тих, що народилися і померли (чоловічої статі).
1722 – 290 років тому у с. Васильків на Київщині в сім’ї священика народився Іван Григорович Кашинський - військовий лікар, почесний доктор медицини і хірургії, працював у Росії. Автор книжки “Наука про ліки”, в якій подав класифікацію, опис та спосіб вживання понад 400 лікарських засобів, показав можливість лікування сечокам’яної хвороби мінеральними водами. Першим в країні піднявся на повітряній кулі. Помер у 1846 р.
1722 – у м. Ромни на Полтавщині народився Іван Полетика, український лікар і вчений, професор Кільського університету (1755-1776), один з перших вітчизняних професорів у Росії.. Навчався в Київській Академії, медицину студіював у м. Кіль (Гольштинія) і в Лейдені. Працював в Петербурзі, дивізійним лікарем в Генеральному сухопутньому шпиталі. З 1763 р. у Василькові під Києвом, як карантинний лікар. Помер 1783 р.
1732 – 280 років тому в Україні в Чернігівському полку знаходилося 118 шпиталів для хворих і немічних; у Лубенському – 107; Миргородському – 29; Ніжинському – 138; Полтавському – 42; Переяславському - 52; усього в 7 полках лівобережної України було 589 шпиталів; більшість з них були невеликими, в середньому на 5 чоловік. Закладали їх, переважно, при церквах і монастирах.
1742 – 270 років тому у Києві цех цирульників із-за браку фахівців об’єднано з цехом кравців. Цех періодично то розвивався, то втрачав самостійність, Навіть на початку Х1Х ст. майже всі цирульники Києва були неграмотними, лікували виключно засобами народної медицини.
1772 – 240 років тому відбувся перший поділ Польщі, Галицьку Русь приєднано до Австро-Угорської імперії як Королівство Галичини і Лодомерії (Володимирії), у Галичині працювало тоді 16 дипломованих лікарів.
1772, 22 грудня - Імператриця Австро-Угорщини Марія Терезія з метою поліпшення медичного обслуговування населення, розвитку медичної освіти і науки призначила декретом доктора медицини Андрія Крупинського крайовим протомедиком Галичини і професором, передбачалося відкриття у Львові університетського медичного і акушерського колегіумів.
1777 - 235 років тому у м. Єлисаветграді лікар фортеці св. Єлизавети Д.Вовченецький організував перший військовий шпиталь для потреб гарнізону.
1782 - 230 років тому український лікар Олександр Михайлович Шумлянський, уродженець Полтавщини, захистив у Страсбурзькому університеті докторську дисертацію «De structura renum” (Про будову нирок), в якій він на 60 років раніше Боумена описав вперше клубочкову капсулу нирок (капсула Шумлянського) та петлі мозкової частини ниркових канальців (петля Шумлянського).
1782 – уродженець Полтавщиини Нестор Максимович-Амбодик першим з українських і російських лікарів отримав у Петербурзі звання професора акушерства.
1782 – Данило Самойлович після захисту докторської дисертації у Лейденському університеті опублікував працю «Роздуми про щеплення чуми з описанням трьох обкурюючих порошків».
1787 - 225 років тому у Києві за Васильківським шлагбаумом коштом магістрату збудовано для цивільного населення перший в Україні шпиталь для лікування «прилипчивих» (інфекційних) недуг, насамперед для хворих на віспу.
1787 – в Єлисаветграді в період російсько-турецької війни для потреб армії заходами Данила Самойловича при військовому шпиталі засновано першу в Україні Медико-хірургічну школу, фактично стала першою вищою медичною школою на Лівобережній Україні, навчання здійснювалося за підручниками латинською, німецькою та російською мовами.
1792 – 220 років тому у с. Соловіївці на Житомирщині у сім’ї дяка народився Йосип Калинський-Гелита – видатний терапевт і офтальмолог свого часу, академік, вихованець Київської академії. Працював у Петербурзі, автор праць з терапії і фармакології, одного з перших підручників з рецептури, редактор «Воєнно-медичного журналу». Помер 1858 р.
1792 – після семирічного навчання у Краківському університеті ступінь доктора медиции, хірургії та акушерської справи здобув Яків Постоловський, уродженець Вінничини, перший дипломований український лікар на Вінничині.
1792 – у Гродні почало виходити перше в Російській імперії медичне видання «Pismo tygodniowe medyczne», було відоме українським медикам.
1792 – у Києві відкрито перший військовий шпиталь європейського рівня.
1797 – 215 років тому у м. Полтаві лікар Іван Тишевський своїм коштом побудував міську лікарню для безплатного лікування незаможних хворих – одну з перших лікарень у провінції.
1797 – в Єлисаветграді після закінчення російсько-турецької війни царський уряд закрив медико-хірургічну школу, учнів перевели до Московського та Петербурзького училищ.
1802 – 210 років тому у Києво-Могилянській академії відкрито медичний клас, який за своїм рівнем мав відповідати тодішнім медичним школам. Керівником і першим викладачем був відомий тоді вчений-медик Опанас Масловський. Академію закінчило біля 740 українських лікарів.
1802 – у Львові професори медицини Крауснекер, Седей, Мазох, Кней і Крадотцер заснували своїм коштом заклад для безплатного щеплення віспи.
1802 – в Гамбургу вийшла книга німецького лікаря Й.В.Меллера «Подорож з Волині до Херсона», в якій згадує про аптеки Кременчука.
1812, 15 листопада - 200 років тому в м. Ріхнов (Чехія) народився Ігнац Віктор Гавранек - професор, керівник кафедри загальної патології та судової медицини Львівського університету (1851-1874), доцент філософського факультету (1875-1880). Провадив велику практику у Львові як окуліст. Помер 9 лютого 1888 р.
1812 – у Переяславі на Полтавщині в сім’ї ректора семінарії народився Андрій Козачковський – український лікар, приятель Тараса Шевченка. Закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію, працював у Переяславі. З жовтня 1845 по січень 1846 гостив і лікував хворого поета. Зібрав колекцію Шевченкових малюнків, опублікував спогади про поета. В його садибі Т.Шевченко написав низку творів, листувався з ним до кінця заслання. В його будинкові створено історичний музей, де є експозиція, присвячена Т.Шевченкові.
1812 – з початком Вітчизняної війни лікарів, що працювали в Україні, мобілізовано до армії, залишилося небагато лікарів похилого віку, які мали обслуговувати місцевих хворих.
1812 – в Одесі спалахнула епідемія чуми, яка тривала з червня 1812 по січень 1813 року; за цей час в місті захворіли на чуму 3022 особи, з них померло 2407 осіб.
1817, 28 грудня – 195 років тому в м. Ревелі (нині Таллінн – Естонія) у дворянській сім’ї народився Олександр Петрович Вальтер – засновник і керівник кафедри анатомії Київського університету (1844-1868), організатор і перший директор анатомічного театру, одного з найкращих в Європі. Закінчив Дерптський університет, вдосконалювався в лабораторіях Й.Мюллера та К.Рокитанського. Працював в галузі функціональної морфології, фізіології кровообігу, загальної фізіології. Задовго до К.Бернара в дослідах на жабах відкрив регулювальний вплив симпатичних нервів на тонус кровоносних судин (1842). Завдяки численним дослідженням над теплоутворенням і терморегуляцією (1862) став піонером гіпотермії. Помер 23 вересня 1889 р.
1817 – російська влада закрила Києво-Могилянську академію як найвищу світську школу в Україні, перетворивши її в Київську духовну академію з обов’язковим користуванням книгами лише російською мовою.
1822, 26 лютого – 190 років тому в м. Доні поблизу Дрездена в німецькій родині народився Фрідріх Фрідріхович Мерінг – доктор медицини і хірургії, завідувач кафедри спеціальної патології і терапії (1857-1865), факультетської терапевтичної клініки (1865-1886). Провадив праці і викладання в напрямках: історія і методологія медицини, питання спеціальної патології і терапії, питання суспільної гігієни. Лекції виражали демократичні та гуманістичні ідеї. Ініціював введення в штат клінік посади асистента. Був відряджений під час війни в Кримську армію, вивчив епідемію висипного тифу у військах (1856). Помер 19 жовтня 1887 р.
1822, 15 травня – в Ліфляндії (Естонія) народився Християн Якович Гюббенет – доктор медицини, професор кафедри теоретичної хірургії з офтальміатрією і госпітальною клінікою Київського університету (1850-1870), закінчив Дерптський університет (1844). У Києві під час епідемії холери завідував холерним відділенням. Працював хірургом, окулістом і венерологом, заснував першу в Україні і Росії клініку по «сифілітичних хворобах». Видав перший посібник очних хвороб. Автор низки робіт з воєнно-польової хірургії, голова товариства Київських лікарів, брав участь в міжнародних з’їздах. У 1870 році переїхав до Петербурга, помер 3 червня 1873 року.
1827 - 185 років тому на Прикарпатті засновано Трускавецький курорт, збудовано перше приміщення для ванн, будинки для проживання приїжджих хворих.
1832 – 180 років тому у Львові відкрито клінічну інфекційну лікарню.
1837 – 175 років тому у м. Вільно в єврейській сім’ї народився Савелій Григорович Ковнер – лікар, відомий на українських землях історик медицини. Вчився в рабинській школі, був викладачем єврейського училища, опісля закінчив Університет св. Володимира і став земським лікарем, працював довгий час у м. Ніжині, опісля в Києві. Знав багато мов, в тому числі стародавніх, підготував фундаментальні праці з історії медицини Стародавнього Сходу, Греції та Риму, основані на першоджерелах; йому належать три томи із всесвітньої історії медицини (1878, 1893 та 1897). Помер 1896 року.
1837 - 175 років тому вийшла книга доктора медицини Якима Чаруковського, уродженця с. Пологи на Полтавщині, «Воєнно-похідна медицина» у 5 томах, була удостоєна Демидівської премії.
1842, 24 червня - 170 років тому в м. Ризі народився Федір Карлович Борнгаупт – доктор медицини, професор, завідувач кафедри теоретичної хірургії з госпітальною клінікою Київського університету (1883-1903). Закінчив Дерптський університет 1867), удосконалювався за кордоном. Видатний лікар-хірург, мислитель, впроваджував в хірургічні клініки антисептику, навчав лікарів Києва діагностувати туберкульоз, проводив з високими результатами радикальні операції. Заснував і очолював Київське товариство боротьби із заразними хворобами, видав вперше «Руководство по хирургической патологии и терапии» (1890). Помер 10 березня 1905 року.
1842 - у м. Сімферополі народився Олександр Степанович Яценко - хірург, доктор медицини, професор кафедри теоретичної хірургії Університету св. Володимира, довголітній завідувач хірургічного відділу Київського військового шпиталю. Був новатором, одним з піонерів пластичної хірургії, опрацював метод вільного перещеплення шкіри. Великий гуманіст і благодійник, один із найбільш популярних у свій час лікарів Києва. Помер 5 жовтня 1897 р. Могила його на цвинтарі “Аскольдова могила” зруйнована більшовиками у 1934 р.
1842 - у Петербурзі в родині професора медицини з давнього козацького роду Петра Пелехіна народився Павло Пелехін - лікар-хірург, науковець і меценат, завідувач хірургічної клініки Петербурзької медико-хірургічної академії. Одним із перших в Росії впровадив антисептику, з якою ознайомився в клініці Лістера в Лондоні, публікував наукові праці. Палкий прихильник української культури та національного відродження, разом з батьком передали НТШ у Львові кошти (80 000 корон) на побудову хірургічної клініки майбутнього Львівського українського університету. Помер 1917 р.
1842 - новим статутом Росії запроваджено для університетів предмет “Історія і література медицини”, який читали переважно професори іноземного походження.
1842 - київський лікар Олександр П.Вальтер відкрив судинозвужувальну дію симпатичних нервів.
1842 – Олексій М.Філомафітський разом з хірургом Василем А.Басовим уперше виконали операцію накладання нориці шлунку у собаки (фістула Басова).
1842 – у Києві при Кирилівській церкві засновано бібліотеку фельдшерської школи.
1847, 17 березня – 165 років тому в Крячківцях на Полтавщині народився Федір (Хведір) Вовк – видатний український етнограф, антрополог і археолог, автор фундаментальних праць з антропології та етнографії українського народу, опублікував 455 праць. Зазнав переслідувань царської влади. Помер 13 липня 1918 р.
1847, 5 вересня – в Новочеркаську народився Андрій Васильович Ходин – лікар-офтальмолог (навчався в Харківському університеті), доктор медицини, завідувач кафедри очних хвороб Університету св. Володимира, (1881-1903), засновник Київської школи офтальмологів і першого в Росії фахового журналу «Вісник офтальмології». Автор підручників і численних праць. Помер 10 лютого 1905 р.
1847 - в Закарпатті народився Нестор Дмитрович Монастирський - професор Клінічного інституту в Петербурзі. Першим у світі розробив і успішно виконав операцію анастомозу жовчевого міхура з тонкою кишкою, одним з перших виконав операцію гастроентеростомії.
1847, 18 лютого – київський лікар Володимир Караваєв, професор медичного факультету університету св. Володимира, першим в Україні здійснив операцію за допомогою ефірного наркозу.
1847 – в Ужгороді відкрито невелику міську лікарню.
1852, 13 січня - 160 років тому в Харкові в сім’ї ремісника народився Василь Якович Данилевський – доктор медицини, професор-фізіолог, дійсний член ВУАН (1926), завідувач кафедри фізіології Харківського університету (1917-1921) та Харківського медичного інституту (1921-1926). Був організатором, професором і ректором Харківських вищих жіночих медичних курсів (з 1910), організатор Українського інституту праці. Очолив Органотерапевтичний інститут (1927). Автор тритомного підручника фізіології та понад 200 наукових праць. Започаткував в Україні вивчення гіпнозу. Помер 23 листопада 1939 р.
1857, 28 лютого – 155 років тому у Костянтинограді на Полтавщині в сім’ї парафіяльного дяка одинадцятою дитиною народився Овксентій Васильович Корчак-Чепурківський – видатний український гігієніст та демограф, засновник соціальної медиции в Україні та в Європі. Один із засновників Української академії наук, дійсний член ВУАН (1921), почесний голова медичної секції ВУАН, засновник часопису «Вісті Всеукраїнської академії наук», організував і очолював кафедру охорони народного здоров’я (1921-1934), очолював відділ Інституту демографії і санітарної статистики (1934-1938). В роки української національної революції був організатором медичного факультету Українського державного університету, став його деканом. За Директорії був другим Міністром народного здоров’я і опікування України (1919), брав участь у створенні Всеукраїнської спілки лікарів. Зазнав репресій тоталітарного режиму. Помер 27 листопада 1947 р.
1857, 1 жовтня – у Ярославській губернії народився Олександр Дмитрович Павловський – хірург і мікробіолог, професор кафедри хірургічної патології і терапії Університету св. Володимира (1889-1912), організатор Київського товариства боротьби з заразними хворобами і Пастерівської станції, один із засновників і перший директор Київського бактеріологічного інституту (1896), завідувач відділу сироваток цього інституту. Опублікував понад 100 наукових праць, першим виготовив і застосував протидифтерійну сироватку. Помер 8 жовтня 1944 р.
1857- в Одесі в сім’ї єврейського вчителя.народився Яків Юлійович Бардах, учень І.Мечникова. Професор мікробіолог Одеського університету (1895-1929), досліджував сказ, дифтерію, черевний і поворотний тифи, один з організаторів першої в країні бактеріологічної станції з антирабічним відділом (1886). Організував в Одесі одну з перших в країні станцію швидкої медичної допомоги (1903). Незалежно від Е.Берінґа та Е.Ру опрацював методику виготовлення протидифтерійної сироватки (1891-1894). Помер 17 липня 1929 р.
1857 - на Чернігівщині в двор’янській сім’ї польського походження народився Володимир Валеріанович Підвисоцький - видатний патолог і бактеріолог, професор загальної патології в Києві, організатор і перший декан медичного факультету в Одеському університеті (1900-1905). Пізніше працював в Петербурзі. Проводив дослідження в галузі мікробіології, імунітету, патології інфекцій, ендокринології, вияснив закономірності регенерації залозистих органів. Написав підручник «Основи загальної та експериментальної патології» (1891), який перекладено французькою, німецькою, японською та іншими мовами. Помер 22 cічня 1913 р.
1857 – у с. Мишині Коломийського повіту на Прикарпатті народився Володимир Кобринський – лікар і громадський діяч в Галичині. Працював у Коломиї та Львові, був у числі членів-засновників УЛТ, виступав із статтями на медичні теми. Знавець народної медицини, підтримував дружні стосунки з І.Франком, Л.Українкою, В.Гнатюком, М.Грушевським, І.Трушем. Помер 1942 р.
1862, 7 лютого - 150 років тому в Пирятині на Полтавщині народився Григорій Федорович Писемський – акушер-гінеколог, професор Київського медичного інсттуту (1920-1930), директор акушерсько-гінекологічної клініки Київського інституту вдосконалення лікарів, науковий керівник Інституту охорони материнства і дитинства, голова Українського та Київського наукових товариств акушерів-гінекологів. Помер 25 липня 1937 р.
1862, 30 квітня – народився в с. Цєханув (Польща) Станіслав Бонзиньскі – професор, керівник кафедри гігієни (1899-1906) та біохімії (1906-1919), декан медичного факультету (1907) Львівського університету. Закінчив природничий факультет Бернського університету (1887) та медичний факультет Гайдельберзького університету (1895). Вивчав процес лактації та біохімічний склад молока, метаболізм оксипротеїнових кислот, біохімію білків і ліпідів, синтезував лікарські препарати. Дійсний член Краківської АН (1918) та Президент Польської АМН (1919). Помер 9 лютого 1929 р.
1862, 1 липня – народився Георгій Георгійович Брюно – доктор медицини, професор, керівник акушерсько-гінекологічної клініки Київського університету (1913-1919), організував боротьбу із злоякісними утвореннями. Вперше в Україні робив операції абдомінальної екстирпації шийки матки, ураженої раком. Протягом багатьох років очолював Товариство охорони материнства і дитинства в Україні, брав участь в революційному русі. Помер 16 грудня 1919 року.
1862 – у с. Бедриківцях на Тернопільщині в родині священика народився Роман Яросевич – лікар і громадський діяч. Медичну освіту здобув у Краківському університеті, філософську- у Львівському і Віденському університетах. Працював у м. Борщеві, Станіславові, автор публіцистичних статей в українських часописах у Відні, діяльний член «Просвіти». Зазнав арештів польської поліції. Помер 28 травня 1934 р.
1862 – в Криму в Феодосії почав виходити один з перших в Російській імперії медичний часопис «Медицинский вестник» - другий медичний часопис на українських землях (виходив до 1886 р.).
1862 - київський лікар, професор анатомії й фізіології Університету св. Володимира, Олександр П.Вальтер провів досліди з охолодженням кроликів до 20 град. Ц., показав збільшення безпеки операції при зниженні температури, тим самим заклав основи застосування в медицині гіпотермії.
1862 - уродженець Харкова лікар Іван Щолков організував у Харківському університеті першу в Україні фізіологічну лабораторію для дослідження фізіології газообміну та м’язів.
1867 – 145 років тому в с. Собичі Кролевецького повіту на Чернігівщині в сімї сільського дзвонаря народився Григорій Семенович Іваницький – видатний український хірург, організатор і професор першої кафедри стоматологічної хірургії (1922), головний хірург і консультант Київських шпиталів. В червні 1918 р. організував роботу Всеукраїнської спілки лікарів, працював у Київському комітеті УЧХ, одним з перших почав викладати хірургію рідною мовою. Голова Київського хірургічного товариства (1925-1929). Підданий репресіям, 1928 р. звільнений з інституту. Помер 19 березня 1942 р.
1867 – в Одесі М.І.Скліфосовський здійснив перші операції гриж у дітей.
1867 – у Київській губернії народилося 104 464 осіб, померло 67 264, природній приріст становив 37 200 чоловік.
1872, 18 липня –140 років тому у Москві народився Олексій Петрович Кримов – доктор медицини, професор госпітальної, пізніше факультетської хірургічної клініки Київського університету (1912-1923), факультетської хірургії КМІ (1930-1954), академік АМН СРСР (1945), голова Українського товариства хірургів. Відвідав низку хірургічних клінік Європи, брав участь в організації українського медичного інституту в Києві, видав український підручник «Спеціальна хірургія» (1940, 1948). Автор понад 135 наукових праць, 10 монографій з проблем клінічної хірургії, травм черепа, мозкової інфекції, вогнепальних аневризм, абсцесів легень, грижів, з хірургії воєнного часу. Перший у світі встановив наявність в онкологічній клітковині лімфатичних вузлів. Помер 11 грудня 1954 року.
1872, 26 жовтня - в м. Гембін (Польща) народився Залевскі Теофіл – професор, керівник кафедри оториноларингології Львівського університету (1919-1944). Організував перший оториноларингологічний стаціонар у Львові (1924), президент Львівського лікарського товариства (1924). Автор близько 50 праць, розділів підручника. Досліджував фоніатрію, термодіагностику і клініку мастоїдитів, склерому, туберкульоз ЛОР-органів, військову оториноларингологію. З 1946 р. у Вроцлавській медичній академії. Помер 12 жовтня 1954 р.
1872 – хірург Іван Микулич-Радецький та Олександр А.Владіміров запропонували остеопластичну ампутацію стопи (операцію Владімірова-Микулича).
1872 – у клініці шпитальної хірургії університету св. Володимира С.П.Коломнін зробив уперше в Україні переливання дефібринованої крові.
1872 – Київ пережив найлютішу в ХІХ ст. епідемію холери, смертність досягала 38 відсотків.
1872 - .першим протомедиком в Галичині (у Львові) призначено датора Анджея Крупінського.
1872 – в Австро-Угорщині, в тому числі в Галичині, ліквідовано цехову медицину; хірургам-цирульникам заборонено займатися лікуванням.
1877, 6 жовтня –135 років тому в м. Буськ на Львівщині народився Степан-Костянтин Гриневецький – один з перших українських лікарів і громадських діячів в Чикаґо (США). Закінчив медицину у Віденському університеті, працював асистентом і доцентом у Загальному шпиталі Відня. З 1907 р. в Чикаґо, лікар в шпиталях, викладач медичного коледжу, активний учасник українського громадського і політичного життя. Видавав тижневики, виступав з концертами. Зібрав Українську сотню при Іллінойській національній гвардії. Помер у 1942 р.
1877, 7 жовтня в м. Сувалки в Польщі в родині військового юриста народився Сергій Аркадійович Томілін – професор-гігієніст, санітарний статистик, демограф, завідувач кафедри соціальної гігієни Харківського медичного інституту (1925-1932), завідувач сектором захворюваності Всеукраїнського інституту здоров’я, старший науковий співробітник Інституту демографії і санітарної статистики (1934 - 1938), завідувач відділом Українського науково-дослідного бюро санітарної статистики (1938 - 1940), завідувач відділу статистики Українського інституту епідеміології і мікробіології (1945 - 1952). Знайомився з санітарно-гігієнічною роботою в Будапешті, Парижі, Дрездені (1909-1911). В 20-х роках почав вивчення економічних проблем демографії і соціальної гігієни. Опублікував українською мовою «Досвід санітарного опису України» (1920). Керував статистикою на Україні в 1918, 1922-1930 рр., був видатним вченим санітарним статистиком України, опублікував статті з історії гігієни та інших галузей медицини. Під час німецької окупації викладав у Київському медичному інституті. Зазнав репресій тоталітарного режиму, замовчування праць. Помер 12 липня 1952 року.
1877 – у Моршині на Львівщині відкрито перший водолікувальний заклад.
1882, 3 червня – 130 років тому в Татарстані народився Володимир Миколайович Шамов – видатний хірург, академік АМН СРСР (1945), завідувач факультетської хірургічної клініки Харківського медичного інституту (1923-1939), кафедру експериментальної хірургії Українського інституту експериментальної медицини, створений ним Український інститут переливання крові і невідкладної хірургії (1923-1938). Голова Харківського медичного товариства. Пізніше працював в Ленінграді. Одним з перших (1919) одержав стандартні сироватки для визначення груп крові, розробив наукові основи переливання крові. Першим у світі обґрунтував можливість переливання трупної крові (1928). Запропонував оригінальний метод створення позагрудинного штучного стравоходу з тонкокишкового трансплантата, вміщеного у Філатівське стебло (операція Шамова). Помер 30 березня 1962 р.
1882, 6 вересня – у Львові в незаможній родині селянського походження народився Мар’ян Панчишин – найпопулярніший в Галичині український лікар-терапевт, активний громадсько-політичний діяч, декан та ректор Українського (таємного) університету у Львові (1921-1925), дійсний член НТШ, професор Львівського медичного інституту (1939-1941), автор низки наукових праць з внутрішніх та інфекційних недуг. У 1941 р. уникнув евакуації, добився в німецької окупаційної влади дозволу відкрити Медичні фахові курси. Помер 9 жовтня 1943 р.
1882, 15 жовтня – в Ростові-на-Дону в українській сімї народився Павло Олександрович Кучеренко - видатний лікар-патологоанатом, професор, завідувач кафедри патологічної анатомії Київського медичного інституту (1920-1936), директор патолого-анатомічного інституту при КМІ, завідувач кафедри патологічної анатомії Інституту вдосконалення лікарів та Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту, талановитий дослідник і педагог. Один із організаторів у 1918 р. українського медичного факультету у Київському університеті. Сформував першу українську школу патологоанатомів. Помер 28 травня 1936 р.
1882, 16 листопада - в станиці Гостагаєвській на Кубані в селянській грецькій родині народився Іван Васильович Попандопуло – лікар акушер-гінеколог, професор Харківського Інституту вдосконалення лікарів. Закінчив Харківський університет, працював завідувачем хірургічного відділення Харківського військового шпиталю, організував (1921) і очолював 16 років перший в Україні пологовий будинок, ініціював створення першої акушерсько-гінекологічної лікарні в робітничому районі Харкова, розробив методи лікування жінок. Заарештований НКВС у 1937 р., розстріляний 15 лютого 1938 р. Реабілітований 26 січня 1956 р.
1882 – український професор Іван Горбачевський в Карловому університеті в Празі вперше синтезував сечову кислоту з гліцину і сечовини, започаткував біохімічний скринінг в онкології.
1882 – у Києві стараннями Українського Червоного Хреста та коштом О.Пирогової засновано притулок для одужуючих хворих.
1882 – в Одесі засновано «Товариство шкільних фельдшерів» - перше таке об’єднання на землях Російської імперії.
1882 – Міністерство внутрішніх справ Австро-Угорщини у Відні видало розпорядження, яке регламентувало права і обов’язки лікарів – власників аптек, їм дозволялося видавати хворим лише ті препарати, які вказані у Фармакопеї.
1887, 27 травня – 125 років тому в с. Чеховіце Варшавського воєводства (Польща) в польській родині народився Станіслав Йосипович Чарномський – військовий лікар-хірург. Працював завідувачем хірургічного відділення Чернігівського військового шпиталю. Заарештований НКВС, розстріляний 29 вересня 1938 р. Реабілітований 11 квітня 1956 р.
1887, 7 вересня – у Львові народився Демяновскі Адріян – професор, керівник кафедри психіатрії (1929-1944). Досліджував антропологічні предикції психічних захворювань, психопатологію і психотерапію. З 1946 р. у Вроцлавській медичній академії. Помер 29 грудня 1959 р.
1887, 10 вересня –у Харкові народився Олександр Васильович Нагорний – фізіолог, геронтолог, доктор біологічних наук, член-кор. АН УРСР (1948), завідувач кафедри фізіології людини і тварин Харківського університету (1929-1953), дійсний член Харківського наукового медичного товариства (1918). Автор праць з питань вікової фізіології та біохімії, проблем старіння і смерті. Помер 11 травня 1953 р.
1887, 27 листопада – в с. Заздрість на Тернопільщині народився Пилип-Родіон Сліпий – лікар УСС і УГА, учасник національно-визвольної боротьби. Медицину закінчив в університеті Грацу (Австрія, 1922). Працював лікарем Українських Січових стрільців, Української Галицької армії, провадив загальну лікарську практику в м. Струсів. Безкоштовно лікував бідних, користувався пошаною жителів сіл. В період 2-ї світової війни лікував поранених повстанців, допомагав медичній службі УЧХ УПА, вступив лікарем до дивізії «Галичина». Емігрував на захід, помер 1 червня 1948 р.
1887, 27 грудня – у с. Свердликовому на Київщині народився Іван Вікентійович Студзинський – хірург і топографоанатом, професор, завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Київського медичного інституту (з 1930 р.), був коротко засудженим у 1931 р. Професор Львівського (1944-1965) медичного інституту. Брав активну участь в українських медичних виданнях 1920-х років, в роботі українського медичного інституту, пізніше - в окупованому гітлерівцями Києві. Помер 11 вересня 1966 р.
1887 – у Львові народився Александер Домашевіч – нейрохірург, доцент і професор, керівник психоневрологічного відділу Львівського загального шпиталю (1921-1939), керівник курсу нейрохірургії при кафедрі шпитальної хірургії Львівського медінституту (1939-1941), президент Львівського лікарського товариства (1938-1939). З 1945 р. – у Варшавському університеті. Помер 1948 р.
1887 – у с. Северинівці на Поділлі народився Василь Наливайко – лікар, громадський діяч і мандрівник, один із засновників Спілки українських лікарів у Чехо-Словаччині. Служив в Українській армії з 1918 р. на визначних становищах. У 1920 р. інтернований до Польщі, завідувач санітарного відділу, член головної управи УЧХ. Провадив лікарську практику в районі Бєловежської пущі (1921-1922), працівник університетської клініки в Чехії (з 1923), шеф-хірург державного шпиталю в Албанії. Подорожував Палестиною (1936), опублікував матеріали «По святій землі». Помер у Празі 24 серпня 1938 р.
1887 - у Сілезії (Польща) народився Францішек Ґроєр – професор педіатрії Львівського університету (1919-1945). Впровадив у науку поняття гіґіогенезу, автор низки праць з проблем туберкульозу, дифтерії, скарлатини, дизентерії, шкірних реакцій. З 1945 р. працював у Варшавському університеті. Помер 16 лютого 1965 р.
1887, 20 квітня – Харківське медичне товариство відкрило Пастерівський пункт щеплень та Бактеріологічну станцію.
1887 – професор Харківського університету А.Г.Підріз вперше в країні здійснив операції спленектомії та простатектомії, опублікував перший підручник з урології «Хірургічні хвороби сечових і статевих органів».
1887 – одеський хірург І.Ф.Сабанєєв запропонував остеопластичну міжвиросткову ампутацію стегна (операція Сабанєєва).
1887 – хірург Н.Д.Монастирський вперше у світі здійснив в Україні операцію холецистоєюностомії в один прийом.
1887 – київський терапевт В.П.Образцов (пізніше професор університету св. Володимира) уперше в світі розробив метод «систематичної, методичної, глибоко ковзаючої пальпації» органів черевної порожнини.
1887 – одеський лікар М.Ф.Гамалія опублікував працю «Про пораження, викликані сказом».
1887 – у Києві засновано Акушерсько-гінекологічне товариство.
1887 – в Ужгороді засновано міський шпиталь.
1887 – у Києві професор університету св. Володимира В.О.Бец опублікував працю «Морфологія остеогенезу».
1887 – до США приїхав перший український лікар-емігрант Микола Судзіловський.
1892, 1 березня – 120 років тому у Львові народився Євгеніуш Артвіньскі – професор, керівник клініки неврології і психіатрії Львівського університету (1936-1944). Досліджував психогенні порушення моторики, неврози воєнного часу, коматозні стани, використання Х-променів, застосування гіпертермії для лікування прогресуючого паралічу. Помер 10 вересня 1944 р.
1892, 25 березня – в с. Кисилівка на Чернігівщині народився Гаврило Парфентійович Ковтунович – професор, завідувач кафедри загальної хірургії, Львівського медінституту (1945-1961). Засновник Львівської онкологічної школи, досліджував хірургію виразкової хвороби шлунка та данадцятипалої кишки, питання патогенезу, запропонував інфільтрацію операційного поля, модифікував метод апоневротичної сигмопексії. Помер 25 травня 1961 р.
1892, 18 квітня – в Маріуполі на Донеччині народився Вадим Миколайович Іванов – видатний український терапевт, завідувач кафедри факультетської терапії 2-го Київського медичного інституту (з 1933), пізніше – КМІ (1944-1962), академік АМН СРСР та АН УРСР, учень Т.Яновського. голова правління наукового товариства терапевтів УРСР. Керівник відділу клінічної фізіології Інституту фізіології АН УРСР (1953-1962). Автор праць з фізіології і патології органів травлення, онкології, опрацював метод гастрографії. Створив свою терапевтичну школу. Помер 15 січня 1962 р.
1892, 12 червня – в с. Тетильківці колишньої Волинської губернії (тепер Тернопільська обл.) в родині священика народився Арсен Річинський – лікар, літератор, громадський діяч, ідеолог українізації православ’я на Волині. Закінчив медичний факультет Київського університету (1919), отримав у польської влади роботу в лікарнях Волині. Працюючи у м. Володимирі-Волинському став боротися за українізацію Волинської Автокефальної православної церкви, проте московське керівництво різко спротивилося Волинському єпархіяльному зїзду у 1921р. Згодом організовано з’їзд 1927 року, який за доповіддю А.Річинського прийняв ухвалу надання Православній Церкві у Польщі українського національного характеру і її українізації. У 1929 р. проросійський Синод оголосив анафему А.Річинському, але 1930 р. зняв її. Він працював над книгою «Проблеми української релігійної свідомості». З приходом більшовиків його заарештовано, засуджено на 10 років. Опісля залишався в Казахстані, працював лікарем-судмедекспертом. Помер 13 квітня 1956 р. УАПЦ встановила медаль «Арсен Річинський» за розвиток Української Православної церкви.
1892, 2 липня – у с. Вєтошкіно Нижегородської губернії (Росія) народився Михайло Сергійович Спіров – професор, завідувач кафедри анатомії КМІ (1930-1971), автор понад 100 праць та 5 монографій про будову ЦНС, лімфатичної системи. Опублікував книгу “Київська анатомічна школа” (1965), привів деякі дані про довго замовчуваних режимом українських анатомів. Створив радянську школу анатомів. Помер 17 червня 1973 р.
1892, 4 липня – у с. Софіївці Амурського краю у родині переселенця з Чернігівщини народився Андрій Андрійович Журавель – лікар-фтизіатр, науковець, активний учасник Української національної революції 1917-1921 рр. Обирався членом Центральної Ради, був у складі військово-санітарної місії в Берліні (1918). У Харкові лікар туберкульозного санаторію, в’язничний лікар, автор праці «Туберкульоз у в’язницях». В комісії Наркомату охорони здоров’я підняв питання про негайне припинення голоду в УРСР. Розстріляний НКВД 20 жовтня 1938 р. Замовчуваний в УРСР. Реабілітований 1994 р.
|
1892, 19 серпня - у Харкові народилася Єлизавета Костянтинівна Приходькова – професор-фізіолог, член-кор. АН УРСР (1951), завідувач лабораторії Українського НДІ експериментальної ендокринології (1919-1949), завідувач кафедри нормальної фізіології Ха-рківського медінституту (з 1946). Вивчала дію екстрактів органів, тканин, залоз внутрішньої секреції на організм, адаптаційно-трофічну роль симпатичної нервової системи, стимулюючу дію ацетилхоліну в секреторному процесі. Померла 12 серпня 1975 р. |
1892, 30 серпня – у Станіславові (нині Івано-Франківськ) народився Станіслав Лясковніцкі – професор, керівник курсу і клініки урології Львівського університету (1928-1942). Удосконалив хірургічну техніку та діагностичні методи в урології, широко впроваджував санаторно-курортне лікування сечокам’яної хвороби, один з перших застосував радій для лікування пухлин сечового міхура. Пізніше працював у Варшаві та Кракові. Помер 9 лютого 1978 р.
1892 – 7 листопада – народився Михайло Сидорович Коломійченко – професор хірургії, завідувач кафедри загальної хірургії КМІ (1955-1973), заступник директора з наукової роботи (1930-1935), декан стоматологічного факультету (1931-1934). Автор понад 130 наукових праць з хірургії стравоходу шлунку, підшлункової залози, з невідкладної хірургії. Першим в Україні здійснив складні пластичні операції створення штучного стравоходу. Учень українського професора Євгена Черняхівського, видав низку публіцистичних нарисів українською мовою. Помер 30 травня 1973 р..
1892, 1 грудня – в с. Паньківка на Катеринославщині народився Євген Онисимович Коноваленко – подвижник сільської медицини, жертва більшовицьких репресій. Закінчив Харківський медичний інститут (1931), завідувач лікарні села Кірове Запорізької обл. Всі сили віддавав лікуванню хворих, дотримувався незалежного мислення, не реалізував заходів тоталітарної системи. Арештований у липні 1941 року, після 1945 року загинув у концтаборі ГУЛАГу.
1892 - у с. Телешівці на Київщині народився Дмитро Одрина – військовий лікар, один з будівничих української держави в роки національної революції. Служив начальником санітарного поїзда, організував на фронті українські санітарні частини. Працював у секретаріаті Центральної Ради, організував УЧХ, у червні 1919 р. став Міністром охорони здоров’я і заступником голови Ради міністрів. На посту міністра відбув низку поїздок у край для інспекції та організації апарату. Під час поїздки в період епідемії до Кам’янця-Подільського захворів на тиф, помер 16 листопада 1919 р.
1892 – у м. Володаві на Холмщині (нині Польща) народився Петро Шидловський – хірург і анатом, професор Вінницького медичного інституту (з 1935) та завідувач клініки пропедевтичної хірургії КМІ (з 1936), дійсний член УВАН. Автор близько 120 наукових праць з хірургії, переважно українською мовою. В окупованому гітлерівцями Києві викладав хірургію в медичному інституті, що готував лікарів для цивільного населення. Із 1943 р. – на еміграції у США, продовжував лікувальну практику та науково-дослідну роботу, публікував праці німецькою і англійською мовами. Помер 1986 р. В УРСР був замовчуваний.
1892 – на медичному факультеті університу св. Володимира в Києві Т.Г.Яновський вперше почав читати кус інфекційних хвороб під назвою «Клінічна бактеріологія».
1892 – в Одесі доктор медицини Й.Й.Мочутковсський заснував «Южнорусскую медицинскую газету», яка виходила до 1896 р.
1892 - у Львові Товариство ім. Шевченка з ініціативи його новообраного голови Михайла Грушевського, реорганізовано в Наукове Товариство ім. Шевченка; з самого початку в його діяльності брали участь лікарі, працювала Математично-природописно-лікарська секція, пізніше – Лікарська комісія.
1892 – на Київщині середній ріст рекрутів становив 165,6 см, на Волині – 164,1 см, на Поділлі – 164,4 см, на Чернеігівщині – 164,1 см, на Полтавщині – 165 см.
1892 – у Харкові відкрито першу спеціалізовану дитячу лікарню.
1892 - у Києві діяли численні добродійні товариства допомоги хворим, серед них Благодійне товариство, Товариство Червоного Хреста, Товариство надання допомоги хворим дітям, Товариство допомоги бідним породіллям, Товариство швидкої медичної допомоги, Товариство нічних лікарських чергувань, Товариство денних притулків для дітей робочих, Попечительство сліпих, Попечительство глухонімимх, Товариство лікарень для хронічно-хворих дітей, Товариство боротьби з заразними хворобами, Попечительство народної тверезості. Після жовтневого перевороту 1917 р. благодійність визнано соціальним явищем класового, буржуазного суспільства, партійно-державні керівники вважали її шкідливою та непотрібною.
1897, 12 лютого – 115 років тому в с. Плесківці на Тернопільщині народився Семеи Кочій – лікар-дентист, громадський і церковний діяч в Чикаґо. 1912 р. емігрував до США. Дентистичний факультет Ноствестернського університету закінчив 1931 р., провадив у Чикаґо приватну дентистичну практику, працював інструктором університету. Очолював комітети будови парафіяльних домів, вітав приїзди єпископів і патріархів. Був «Лицарем Колюмбів», засновник релігійного товариства «Пресвятого імени». Написав багато статей про історію української громади в Чикаґо. Член управи УЛТПА, адміністратор видання «Лікарського вісника». Нагороджений Папською грамотою і медаллю. Жертвував на шкільні, церковні та народні цілі. Помер 29 вересня 1991 р.
1897, 6 червня – в м. Києві народився Володимир Харитонович Василенко - доктор медичних наук (1940), професор (1940), завідувач кафедри терапії КМІ (1935-1941), завідувач кафедри факультетської терапії Львівського медичного інституту (1945-1948), опісля в Московському медінституті (1948-1967), Всесоюзному інституті гастроентерології (1967-1974), академік АМН СРСР (1957). Учень академіків Ф.Г.Яновського і М.Д.Стражеска. Репресований режимом у сфабрикованій справі лікарів (1953). Автор понад 200 наукових праць, в тому числі монографій і підручників, найбільше з кардіології. Опублікував українською мовою «Метод клінічного діагнозу (1934), підручник «Внутріщні хвороби» (1966). Разом з акад. М.Д.Стражеском запропонував класифікацію недостатності кровообігу (1935). Розвинув вчення про міокардіодистрофії та вади серця, вніс значний внесок в актуальні проблеми гастроентерології, патології нирок, легеневої системи. Помер 19 грудня 1987 р.
1897 – у родині емігрантів з Галичини в провінції Манітоба (Канада) народився Бронислав Дима – лікар загальної практики в Канаді. Першим канадійцем українського походження здобув диплом доктора медицини в Манітобі, все життя провадив приватну лікарську практику. Брав активну участь в українському громадському житті, сприяв навчанню української мови в Манітобському університеті, був першим головою Клюбу українських професіоналістів і підприємців у Вінніпезі, брав участь в професійних медичних товариствах Канади. Помер 27 квітня 1966 р.
1897, 25 травня – у Кам’янці-Подільському відкрито спеціально збудовану психіатричну лікарню, одну з найкращих в країні.
1897, 27 травня – у Львові відкрито перші в історії міста хірургічну і терапевтичну клініки, їх організували і очолили професори Л.Ридиґер і А.Ґлюзінський.
1897 – у Харкові професор медичного факультету університету Микола Кульчицький відкрив аргентофільні клітини (клітини Кульчицького).
1897 – в Одесі засновано одонтологічну спілку.
1897 – у Києві відбувся Шостий загальноросійський з’їзд лікарів, організований «Товариством російських лікарів ім. М.І.Пирогова» .
1897 – харківський хірург А.В.Підріз (Подрез) першим у світовій практиці здійснив видалення чужорідного тіла із стінки серця дівчини та зашив вогнестрільну рану серця.
1897 – у Львові відбувся перший з’їзд фармацевтів Галичини.
1897 – на Прикарпатті поблизу Осмолоди почато розвиток Підлютого як відпочинкової місцевості і купелевого курорту, пізніше (1910) митрополит Андрей Шептицький і д-р Євген Озаркевич відкрили в ньому перший український санаторій, організували вивчення джерел мінеральних вод.
1897 – в Києві засновано психоневрологічне товариство.
1897 – у Вінниці відкрито психіатричну лікарню для південно-західних українських земель.
1897 – у Львові вийшов друком перший том «Збірника математично-природничо-лікарської секції» - МПЛС Наукового товариства ім. Шевченка. В ньому вперше надруковано українською мовою наукові праці лікарів О.Дакури, Щасного Сельського, І.Горбачевського, О.Черняхівського.
1897 – у Києві першу в місті зуболікарську школу заснував лікар Л.Бланк, у Харкові – С.Немировський.
1902, 4 лютого – 110 років тому в с. Жадів на Чернігівщині народився Тимофій Титович Глухенький – професор, завідувач кафедр терапії (1944-1957), директор (1944) Львівського медичного інституту, завідувач і професор кафедри терапії КМІ (1957-1980). Автор близько 100 наукових праць, досліджував діагностику та лікування захворювань шлунково-кишковото тракту, серцево-судинної та дихальної систем, ендемічний зоб у західних областях України, бальнеотерапію на курортах Трускавець, Моршин, Любінь Великий. Помер у Києві 28 вересня 1980 р.
1902, 17 березня – в с. Виженка на Буковині народився Опанас Шевчукевич – лікар, скульптор, художник, літератор. Здобув медичну освіту в університеті Фрайбурга (Німеччина, 1928), захистив докторську дисертацію (1929). Багато подорожував, вдосконалювався в медицині і в мистецтві. Працював приватним лікарем на Буковині, досліджував історію карпатської народної медицини, пропонував дієтичне харчування, лікування голодом, отримав підтримку акад. М.Д.Стражеска. Створив низку портретів, скульптур, фігурки святих, його виставками в Європі захоплювалися. Під час окупації Буковини Румунами був заарештований, втратив око. Після війни працював на кафедрі фармакології Чернівецького медичного інституту, займався мистецтвом, поетичною творчістю. Помер 1972 р.
1902, 5 липня – у с. Голошинці на Тернопільщині народився Роман Осінчук – видатний терапевт у Львові та в еміграції, дійсний член НТШ, професор Українського університету в Нью-Йорку та Українського католицького університету в Римі, почесний доктор Українського вільного університету в Мюнхені, засновник та редактор «Лікарського вісника» в Америці. Працював спочатку в Народній лічниці, першим проводив електрокардіографічне дослідження хворих, активний член УЛТ з 1931 р. За німецької окупації був членом уряду Я.Стецька, міністром здоров’я, співпрацював з М. Панчишиним, після його смерті очолював клініки медичних курсів. З 1944 р. на еміграції. Помер 11 лютого 1991 р.
1902, 25 жовтня – в Теребовлянськоиу повіті на Тернопільщині в родині священика народилася Ярослава Патрило – лікарка-терапевт, педагог і науковець. Закінчила Краківський університет (1930). Працювала в клініках Львівського університету (1930-1932), у лікарнях Львова. Асистент кафедр факультетської терапії Львівського (1944-1948) та Івано-Франківського (1948-1968) медичних інститутів. Автор праць з лікування захворювань серцево-судинної системи, ревматизму, робітників лісової промисловості. Висококваліфікований лікар-практик і педагог, викладання завжди проводила українською мовою. Померла в половині 1970-х років.
1902, 8 листопада – у м. Делятині на Станіславівщині (тепер Івано-Франківська обл.) народився Роман Могильницький – лікар, політичний і громадський діяч на Волині, репресований комуністичним режимом. Закінчив Познаньський університет (1933), провадив приватну практику у Рівному, став секретарем повітової організації УНДО, провадив українську націоналістичну агітацію антипольського характеру. В січні 1939 р. висланий польською поліцією з Волині. Восени 1939 р. репресований більшовиками. У середині 1960-х років жив у Африці. Дата смерті невідома.
1902, 20 листопада – в с. Сілець на Львівщині народився Михайло Волошанський – лікар загальної практики та військовий лікар у Польщі. Закінчив Львівський університет (1927), працював акушер-гінекологом біля Варшави, після 1944 р. – військовим лікарем в Любліні. Очолив військову службу здоров’я у Люблінському воєводстві. Помер 7 липня 1981 р.
1902, 28 грудня - у Варшаві в козацько-шляхетській родині, що походила з Чернігівщини, народився Василь Плющ – лікар-фтизіатр, доктор медицини, професор кафедр туберкульозу, працював науковцем Київського НДІ туберкульозу (1931-1941), в окупованому Києві в медичному інституті (1941-1943), у Львові і Братиславі, в еміграції працював у протитуберкульозних лікарнях і санаторіях в Німеччині, найвизначніший історик української медицини. Активний член УВАН, УВУ, НТШ, Інституту для вивчення СРСР, один із засновників Медичної секції УВАН, заснував і очолив спілку визволення України на чужині. Автор близько 120 праць з експериментальної медицини, туберкульозу, внутрішніх недуг, соціальної гігієни та історії медицини, видав 2 томи нарисів з історії української медичної науки і освіти. Опублікував понад 50 статей на політичні, суспільні та ідеологічні теми. Помер в Мюнхені 16 листопада 1976 року. В УРСР його ім'я і праці були заборонені.
1902 – Адама Соловія - лікаря-українця, асистента кафедри акушерства і гінекології Львівського університету обрано президентом (головою) Львівського лікарського товариства. У 1908 році він отримав звання професора кафедри.
1902 – в Криму в Алупці відкрито санаторій для дітей, хворих на туберкульоз.
1902 - у Києві засновано “Рятувальну станцію” – першу станцію швидкої медичної допомоги.
1902 – видатний український лікар і вчений Іван Горбачевський обирається ректором Карлового чеського університету в Празі; згодом він засновує у Празі Український Вільний Університет (УВУ) і стає його ректором.
1902 – одеський інфекціоніст і мікробіолог В.К.Стефанський відкрив збудник лепроподібного захворювання у пацюків (паличка Стефанського).
1902 – у Львові головою лікарської комісії НТШ обрано доктора Євгена Озаркевича, того ж року він заснував товариство «Народна лічниця», яке мало на меті створити новітню українську лікувальну установу; амбулаторію збудовано 1903 р.
1907, 14 січня – 105 років тому у с. Черняхові Кагарлицького повіту на Київщині народився Василь Павлович Комісаренко – професор патофізіолог, академік АН УРСР (1951), директор Українського інституту експериментальної ендокринології (з 1937 р.), завідувач кафедри патологічної фізіології КМІ (1949-1954). З 1965 р. - директор організованого Київського НДІ ендокринології й обміну речовин МОЗ УРСР, голова Українського товариства ендокринологів. Автор і співавтор понад 300 наукових праць щодо механізмів дії гормонів на організм, запропонував гормональні препарати кортикотонін, спленін. Виступав українською і російською мовами. Помер 7 квітня 1993 року.
1907, 22 лютого – в Курській області (Росія) в сім’ї майбутнього єпископа народився Михаїл Валентинович Войно-Ясенецький – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри патологічної анатомії Львівського медичного інституту (1945-1952), Досліджував патоморфологію інфекційних захворювань, видав монографію про патогенез малярії (1950). Опісля працював у Ленінграді. Помер 30 березня 1994 р.
1907, 30 березня – в єврейській сімї службовців Катеринославської губернії народився Роман Ілліч Хастович – науковець-бактеріолог, завідувач лабораторії. Закінчив Харківський медичний інститут (1931), кандидат медичних наук (1937) у Харківському бактеріологічному інституті ім. Мечнікова. Заарештований НКВС, розстріляний в Києві 27 листопада 1937 р. Реабілітований в 1956 р.
1907, 20 грудня – у Києві в родині військового лікаря народився Геннадій Шульц – український лікар-гігієніст, доктор медицини, професор, дослідник історії медицини в Україні та Німеччині. Закінчив Київський медичний інститут (1931). Завідувач санітарно-технічного відділу «Донбассводтресту» в м. Червоний Промінь (1931-1934), київський обласний інспектор санітарії, обласний епідеміолог, асистент Київського бактеріологічного інституту, учасник і доповідач загальносоюзних, республіканських, обласних та ін. з’їздів і нарад з питань гігієни і санітарії, підготував санітарно-гігієнічні описи багатьох міст. У 1942-1943 рр. завідував відділом охорони здоров’я Київської міської управи. Емігрував до Німеччини, працював лікарем, завідувачем бібліотеки, директором Інституту з вивчення СРСР у Мюнхені (1958-1972). Співпрацював з редакцією Енциклопедії українознавства як медичний редактор (з 1978), написав і видав 28 звітів з вивчення СРСР, близько 200 статей, понад 200 біографій медиків і біологів, редактор багатьох збірників. Обраний асоційованим професором Фордемського університету у Нью-Йорку (1958). Отримав низку міжнародних нагород. Дата смерті невідома. В УРСР його замовчували.
1907, 21 грудня – в с. Заболоття (Польща) народилася Анастасія Якимівна Гаврилюк (сестра письменника О. Гаврилюка) – професор, завідувач кафедри фармакології ЛМІ (1957-1970). Досліджувала нові лікарські засоби рослинного походження і синтетичних сполук, фармакодинаміку ліків. Померла 25 грудня 1973.
1907 - в Чернівцях в сім’ї письменника Дениса Лук’яновича народився Нарциз Лук’янович – лікар-психіатр. Закінчив Львівський університет (1932), спеціалізувався у проф. Гальбана, провідний лікар психоневрологічної лікарні у Львові, викладач Львівського медичного інституту. З 1946 р. в Англії, член Королівського коледжу психіатрії, Королівського медичного товариства, викладач університету в Белфасті. Досліджував злочинність молоді, взаємовідносини батьків і дітей, парагалюцинаційні явища, аспекти сексуальних відхилень. Публікувався в журналах Європи і США. Помер 1985 р.
1907, 29 квітня - у Києві засновано Українське наукове товариство (УНТ), головою обрано Михайла Грушевського – голову НТШ у Львові. Серед перших членів-засновників були лікарі О.Черняхівський, М.Галин, О.Корчак-Чепурківський. Наступного року створено природничо-лікарську секцію, а пізніше (1911) виділено медичну секцію.
1907, вересень – у Києві при Вищих жіночих курсах з ініціативи професорів відкрито Медичний відділ – Вищі жіночі медичні курси з університетською програмою.
1907 – у Львові доктор Євген Озаркевич висунутий кандидатом від Галичини на посла до Віденського парламенту.
1907 – у Києві почав виходити журнал «Україна», що замінив собою заборонену урядом «Київську старину».
1907 – вийшла друком книга Іллі Мечникова «Этюды оптимизма» та книга Д.К Заболотного «Чума (Pestis bubonica). Эпидемиология, патогенез, профилактика. Наблюдения и исследования».
1907 – у Львові вийшла польською мовою книга «Galicja pod względem medycznym» (Галичина під медичним оглядом), яку написав польський історик медицини Владислав Шумовський, багатолітній викладач історії медицини у Львові та Кракові.
1907 - у Харкові засновано Медико-механічний інститут – першу спеціалізовану установу і науковий центр ортопедичного профілю на території України.
1912, 1 січня - 100 років тому засновано перше українське науково-популярне медичне видання – газета «Здоровлє» – орган УЛТ; головний редактор д-р Євген Озаркевич опублікував в ній численні праці з проблем карпатських оздоровниць та гігієни, чим заклав основи української гігієнічної науки та курортології; провадив у Львові викладання українською мовою курсу “Соматологія” в Учительській семінарії та на курсах Просвіти,
1912, 22 січня –- народився Олександр Якович Губергріц – видатний радянський терапевт, професор, завідувач кафедри факультетської терапії Донецького медичного інституту (з 1960). Автор понад 255 наукових праць в галузі гастроентерології. Помер 16 лютого 1980 р.
1912, 18 лютого - у Львові народився Роман Бариляк - професор, завідувач кафедри отоларингогії Львівського медичного інституту (з 1963), вивчав склерому в Західній Україні, сприяв її ліквідації, досліджував онкологічну патологію, діагностику та лікування хронічного тонзиліту, синуситів, тимпанопластики. Автор 125 наукових праць, знавець багатьох мов, людина високої культури. Помер 22 серпня 1988 р.
1912, 12 квітня – в с. Бортяти на Львівщині в родині священика народився Володимир Кишакевич – лікар-фтизіатр, видатний організатор медичної служби. Закінчив у Бельгії університет, став там доктором хірургії, терапії і педіатрії. Працював завідувачем туберкульозного диспансеру, обласної туберкульозної лікарні, головним лікарем Львівської обласної клінічної лікарні, головним фтизіатром області. Помер 5 грудня 1994 р.
1912, 22 квітня - у м. Глинянах на Львівщині народився Василь Федорович Сенютович – професор, завідувач кафедри загальної (з 1965) і шпитальної (1970-1980) хірургії Івано-Франківського медичного інституту. Працював у галузі абдомінальної хірургії, розробив методику гастропластики, автор біля 100 наукових праць. Викладав українською мовою, зазнав утисків тоталітарного режиму. Помер 18 серпня 1982 р.
1912, 14 липня – в с. Микитинці Косівського повіту на Прикарпатті в родині священика народився Платон Лушпинський – лікар-стоматолог, учасник національно-визвольної боротьби. Навчався у Варшаві та Берліні, був лікарем-стоматологом у дивізії «Галичина». Лікував митрополитів Йосипа Сліпого та Андрея Шептицького. В 1945 р. його арештовано, засуджено на Колиму. 1958 р. повернувся на Львівщину, в Перемишлянах працював лікарем-стоматологом. Помер 25 червня 1997 р.
1912, 25 жовтня - помер проф. Генрик Кадий, перший професор відновленого у 1894 р. медичного факультету Львівського університету, керівник кафедри описової анатомії, ініціатор і організатор будівництва медичного містечка на вул. Пекарській.
1912 – у м. Вінниця народився Микола Петрович Кравець – професор, завідувач кафедри пропедевтичної терапії Станіславського медичного інституту. Автор винаходів та праць з лікування гельмінтозів, захворювань кишок, використання кисневої терапії. Відзначався відданістю Україні, чесністю і принциповістю, протистоянням тоталітарним репресіям. Помер 1967 р.
1912 – в с. Шибалин Бережанського повіту на Тернопільщині народилася Галина Дидик – голова підпільного Українського Червоного Хреста, учасниця українського повстанського руху. Закінчила вчительську семінарію, працювала в філії товариства «Сільський господар» на Тернопільщині, з юних літ була членом ОУН. В роки Другої світової війни стала керівником УЧХ при Головному командуванні УПА. Від 1947 р. керувала всією організацією УЧХ, носила всевдо »Анна». В день загибелі Романа Шухевича (5.03.1950) заарештована в Білогорщі, засуджена на 25 років ув’язнення. Після звільнення проживала в Черкаській обл. Померла 25 грудня 1979 р.
1912 – в Україні народився Нестор Процик – лікар-психіатр, громадсько-політичний діяч в США. Медицину закінчив у Сорбоні (Париж, 1949). З молодих років належав до ОУН і займався громадсько-політичною роботою, організував УЧХ в Мюнхені. 1950 р. емігрував до США, головний психіатр в лікарні м. Буффало (1956). Співзасновник УЛТПА, голова УККА, кредитової спілки «Дніпро». Організував політичні маніфестації та громадські зібрання, активний в Комітеті поневолених народів. Помер 30 червня 1973 р.
1912 - у Києві О.Ф.Шимановський, професор кафедри очних хвороб Університету св. Володимира, провів першу в Російській імперії та першу в світі операцію перещеплення переднього відділу очного яблука.
1912 - в Одесі В.П.Філатов здійснив першу операцію повного перещеплення рогівки.
1912 - при загальному крайовому шпиталі м. Львова на вул. Пекарській відкрито новозбудовану лікарню для інфекційних хворих.
1912 - у Києві відбувся перший випуск жінок-лікарів Медичним відділом Вищих жіночих курсів, 69 жінок отримали лікарські дипломи.
1912 - в Одесі та Миколаєві підприємцями сформовані власні страхові медичні служби для своїх працівників.
1912 – у Львові відкрита Євгеном Озаркевичем «Народна лічниця» мала уже 8 відділів. Упродовж року отримали лікарську допомогу 3250 хворих зі Львова і околиць, було 10000 відвідувань.
1912 - в Києві засновано Товариство боротьби з дитячою смертністю, утримувало амбулаторію «Крапля молока», яка забезпечувала дітей бідняків, консультувала матерів з питань догляду за дітьми.
1912 – Медична громада львівських студентів медицини за допомогою митрополита А.Шептицького створила і провадила на час літніх вакацій санаторій в Підлютому (біля Осмолоди) для оздоровлення студентів.
1912 - вийшла праця В.А.Тарасевича «Медична мікробіологія».
1912 – вийшла друга книга «Збірник медичної секції Українського наукового товариства в Києві», містила 7 наукових праць з хірургії, офтальмології, гістології, про медичну допомогу в Києві у нічний час та ін.
1912 - у Києві засновано Інститут дитячої психології, його ініціатор і керівник професор Університету св. Володимира І.О.Сікорський відзначався різко антиукраїнськими і антиєврейськими поглядами.
1912 - у Київській, Волинській та Подільській губерніях утворено санітарні губернські організації.
1912 – на Поділлі вперше організовано санітарне бюро, лікарі почали розробляти санітарні норми для сільсько-господарських економій та цукрозаводів з метою покращення санітарних умов праці і побуту робітників.
1912 - на українських підросійських землях працювало 4900 лікарів, у т.ч. 3400 в містах та 1500 – у сільських місцевостях.
1912 – Україна посідала третє місце серед 18 країн за народжуваністю та перше місце за приростом населення (20,7 на 1000). За антропометричними даними для 13 народів українці посідали четверте місце за зростом чоловіків (169,9 см) та друге за окружністю грудей (88,3 см).
