Ярослав Дашкевич

Опубліковано Anonymous (не перевірено) Втр, 2010-03-23 18:29

Дашкевич Ярослав Романович – народився у Львові 13 грудня 1926 р. у сім’ї відомих українських суспільно-політичних діячів Романа Дашкевича та Олени Степанів. У 1944 р. закінчив українську, т.зв. академічну гімназію у Львові та склав іспити на атестат зрілості (екстерном) у 4 середній школі м. Львова. У цьому ж році навчався у Львівському медичному інституті (Medizinische Fachkurse). З 1944 по 1949 р. навчався у Львівському державному університеті ім. І.Франка (філологічний факультет, спеціальність українська мова і література), спершу заочне, потім стаціонарне відділення. 1944-1949 рр. – бібліотекар рукописного відділу, старший бібліотекар та бібліограф Кабінету І.Франка, в.о. завідуючого бібліографічним відділом Львівської бібліотеки Академії наук УРСР. У 1949 р. навчався у Нафтовому інституті ім. І.Губкіна в Москві (економічний факультет), заочне відділення. 10 грудня 1949 р. заарештований органами МДБ, у 1950 р. згідно з заочним рішенням Особливої наради при МДБ у Москві відправлений - за статтею 54, пункт 10, частина 1 та статтями 20/54, пункт 1а; 54, пункт 11 – на десять років до виправно-трудових таборів. Протягом 1949-1956 рр. відбував ув'язнення у в'язниці МДБ у Львові, у в'язниці МВС у Золочеві, в пересильних в'язницях у Львові, Києві, Харкові, Петропавловську, пересильному таборі в Карабасі; у виправно-трудових таборах – у спеціальному Піщаному таборі (Песчлаг) в Спаську, у Караганді, знов у Спаську, у Карагандинському таборі (Карлаг) у Спаську. 1 червня 1956 р. звільнений з ув’язнення Комісією Верховної Ради СРСР зі зняттям судимості та втрати прав. 1957-1966 рр. – бібліограф відділу історії України Інституту суспільних наук УРСР. Звільнений з роботи у зв’язку зі скороченням посади. 15 березня 1963 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему “Вірменські колонії на Україні в джерелах та літературі XV-XIX ст.” (за монографією) в Інституті історії Академії наук Вірменської РСР у Єревані. У 1967-1972 рр. старший науковий співробітник, в.о. завідуючого відділом Музею етнографії та художніх промислів Академії наук УРСР.

Звільнений з праці в зв'язку з відсутністю наукових кваліфікацій. КЗпП УРСР ст.40. 1973 р. – начальник відділу допоміжних історичних дисциплін Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. З 1974 по 1978 рр. старший науковий співробітник Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. З 1990 р. керівник Львівського відділення Археографічної комісії Академії наук УРСР (тепер – Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України), провідний науковий співробітник Інституту суспільних наук Академії наук України. 30 травня 1994 р. захистив докторську дисертацію “Стан і напрямки джерелознавчих та історіографічних дослідженнях історії України (друга половина XIX-XX ст.)”. У цьому ж році став дійсним членом (академіком) Української вільної академії наук (США). Професор, завідувач кафедри сходознавства Львівського національного ун-ту (з 1998); пров. наук. співр. Ін-ту сходознавства ім. А. Кримського НАН України; стар. наук. співр. Ін-ту Центрально-Східної Европи НАН України. Лауреат Міжнародної премії ім. Антоновичів (США, 1995). Автор більше 1,7 тис. праць у науковій та науково-популярній літературі, зокр.: Армянские колонии на Украине в источниках и литературе XV-XIX веков. (Историографический очерк) (1962), Украинско-армянские связи в XVII веке. Сборник документов (1969), Каменные бабы причерноморских степей (1982), Україна вчора і нині (1993), Вірменія і Україна (2001), Постаті. Нариси про діячів історії, політики, культури (2006, 2007). Помер 25 лютого 2010 року.

Джерела:

  1. Вікіпедія
  2. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України