18 лютого 2026 року, відійшов у кращий світ відомий вчений-медик, мудрий і віртуозний лікар-клініцист, талановитий письменник і перекладач, дійсний член НТШ, доктор медичних наук, професор Олександр Омелянович Кіцера

18 лютого 2026 року, напередодні 95-ліття, відійшов у кращий світ відомий вчений-медик, мудрий і віртуозний лікар-клініцист, талановитий письменник і перекладач, дійсний член НТШ (від 1995 р.), доктор медичних наук, професор Олександр Омелянович Кіцера.

Олександр Кіцера народився 24 лютого 1931 р. в родині Омеляна та Юлії Кіцер у м. Луцьку Волинської області, куди його батька-львів’янина, січового стрільця і вояка Галицької армії, інженера-економіста за освітою, доля занесла як одного з організаторів українського кооперативного руху. Після повернення родини до Львова Олександр здобував освіту в передшкіллі сестер василіянок, а потім, з благословення Митрополита Андрея Шептицького, – у приватній коедукаційній школі імені св. Йосафата при тому ж монастирі. У роки німецької окупації продовжував навчання у Львівській академічній гімназії, де в той час працювали вчителями найкращі викладачі Львівського університету. Ще навчаючись у гімназії, мріяв про лікарський фах, тому особливу увагу приділяв вивченню фізики та хімії. А ставши студентом-медиком, не обмежувався лише навчанням, а з ентузіазмом працював у студентських наукових гуртках на кафедрах хірургії та оториноларингології. В 1954 р. закінчив медичний факультет Львівського медичного інституту і, обравши фах оториноларинголога, поїхав працювати у Любешівську центральну районну лікарню на Волинь. Тут молодий лікар пройшов добру фахову школу, бо крім своїх професійних обов’язків, ще завідував протималярійною станцією, шкірвенкабінетом, видаляв хворі зуби, сторонні тіла рогівки, заступав лікарів у сільських амбулаторіях, брав участь у ліквідації вогнищ інфекційних хвороб… Згодом, вже працюючи у Бібрці на Львівщині, мав загальнохірургічні активності, багато літав санавіацією. Упродовж 1958–1960 рр. навчався у клінічній ординатурі кафедри оториноларингології ЛМІ; у 1960–1963 рр. працював старшим ординатором-отоларингологом Львівського шпиталю прикордонних військ. У 1963 р. вступив до аспірантури, а у 1966 р. захистив кандидатську дисертацію і став асистентом кафедри оториноларингології Львівського медичного інституту. На цій посаді працював до 1979 р., упродовж 1979–1981 рр. – доцент, в 1981–2002 рр. – завідувач, а від 2002 р. – був професором кафедри оториноларингології ЛНМУ імені Данила Галицького. За понад 70 років своєї лікарської кар’єри професор Олександр Кіцера провів сотні операцій, вилікував і проконсультував тисячі пацієнтів.

Не менш вагомими є наукові здобутки професора Кіцери. Він був автором понад 300 наукових і навчально-методичних праць, серед них 2 монографії, навчальний посібник, 2 підручники, 8 авторських свідоцтв та понад 20 свідоцтв на раціоналізаторські пропозиції, словники та довідники. Тематика їх дуже широка і охоплює ЛОР-проблематику, історію медицини, біоетику, медичну деонтологію та медичну термінологію, історичні й наукові розвідки. Підготував 6 кандидатів наук. Одним з найбільших його досягнень – видання серії книжок для лікарів та студентів: «Лекції з оториноларингології», «Пропедевтика з оториноларингології» (1993), «Клінічна оториноларингологія» (1996), «Ліки в оториноларингології» (1999) та працю «Бібліографія кафедри та клініки» до 90-річчя кафедри.

У 1997 р. Олександр Кіцера іменований «Людиною року» Американським біографічним інститутом, прекрасний знавець літератури, музики, релігії, психології. Займається журналістикою, публіцистикою, пише оповідання, новели, есеї, перекладає з польської, німецької, англійської мов. З-під пера Олександра Кіцери вийшов цикл новел про лікарів-письменників «Лицарі пера і скальпеля», книги «Проща», «На перехрестях життя», «Коротке цвітіння сріблястої липи», «Сміх і гріх», публіцистичний доробок, присвячений Юрію Липі та Софії Парфанович, українські переклади збірки казок відомого німецького хірурга Ріхарда фон Фолькмана-Леандера «Про невидиме королівство», книги «Запаморочення» професора Ґжеґожа Янчевського (Варшава, Польща).

Олександр Кіцера завжди дотримувався патріотичної проукраїнської позиції, вболівав за українську державність. Був одним з ініціаторів і організаторів відродження Українського лікарського товариства у Львові. За його ініціативи та безпосередньої участі у 1980-х рр. було відновлено діяльність «Народної лічниці імені митрополита Андрея Шептицького», де він був головою ініціативного комітету і членом громадської ради. Учасник установчих зборів і заступник голови Лікарської комісії відродженого Наукового товариства ім. Шевченка, установчої конференції РУХу, співзасновник та заступник голови осередку Товариства української мови «Просвіта», ініціатор відновлення зруйнованих Стрілецьких могил та голодування солідарності зі студентами перед Львівською оперою. Олександр Кіцера – один з ініціаторів проведення першого Європейського конгресу УЛТ, учасник установчих конференцій регіональних УЛТ та ВУЛТ, перший редактор поновленого часопису УЛТ «Народне здоров’я».

За свою діяльність Олександр Кіцера нагороджений медаллю імені митрополита Андрея Шептицького «За відродження УГКЦ»; медаллю імені Євгена Озаркевича «За відродження і розвиток Українського лікарського товариства»; ювілейною медаллю ім. Пшемислава Пеньонжека Польського товариства оториноларингологів, хірургів голови і шиї; Почесною грамотою Верховної Ради України; Почесною грамотою Архиєпархії УГКЦ «За відродження “Народної лічниціˮ»; багатьма грамотами університету, міського та обласного управління охорони здоров’я; подякою Міністерства охорони здоров’я України, Світової федерації українських лікарських товариств, Українського лікарського товариства Північної Америки, Почесною медаллю «125 років Лікарської комісії НТШ».

Від імені Наукового товариства імені Шевченка, схиляємо голови перед світлою пам’яттю Олександра Омеляновича Кіцери. Вічна пам’ять!

Валентина ЧОП’ЯК, Зоряна МАСНА