ОЛЕГУ КУПЧИНСЬКОМУ – 75!!!

У тижневику "Нова Ера" опубліковано статтю Богдана Андрушківа "Олегу Купчинському — 75. Слово про знаменитого земляка з нагоди його ювілею" Подаю її повністю. Його гасло — «Треба щось робити в науці, бо у нас, у порівнянні з іншими народами, майже нічого нема». Олег Купчинський. Вроджений науковець, талант якого пов’язаний з великою завзятістю, працьовитістю і відданістю науці. Має особливий талант поєднувати наукові дослідження з науково-видавничою і редакторською діяльністю. Обіцяне слово чи справа у нього понад усе! Цього вимагає і від інших. Та риса характеру Олега Купчинського полюбилася членам Світової ради НТШ, які на початку 1990-х років довірили йому редакторство «Записок НТШ». До того ж Олег Купчинський володіє такими вагомими рисами, як добротність науковця, фундаментальність і всеохопне уміння проникати у глибину досліджуваного явища. Знаходився і завжди знаходиться у контексті ширших процесів, що відбуваються у культурі та в історичному перебігу подій. Не терпить багатослів’я, поспішних «патріотичних» узагальнень і пихатості. На його думку, найважливішою для науковця є вимогливість до себе, що досягається щоденною працею. Пріоритетами для нього є правда: правда в усьому і перш за все в науці. Характерні риси цього вченого цим коротким переліком не обмежуються. Але головна з них та, що він завжди і в усьому працелюб, «селянин за плугом у подільському чорноземі». Олег Антонович Купчинський народився 18 травня 1934 р. на Поділлі, на Теребовлянщині, у священичій з діда-прадіда родині. Початкову освіту здобув у рідному селі Сороцькому, середню — у містечку Скалат, вищу — у Львові. Навчався на філологічному факультеті Львівського університету, після закінчення якого у 1958 р. О. Купчинському запропонували вступати до аспірантури, але з певних причин до цього не дійшло. Працював не за спеціальністю у Львівській науковій бібліотеці АН УРСР, в оперному театрі, а від 1960 р. — у Центральному державному історичному архіві УТСР у Львові. Вже з університетської лави виявилися його нетривіальні наукові зацікавлення: членство в мовознавчому гуртку, робота у факультетській стіннівці, виголошування наукових повідомлень на студентських конференціях. Формувався Купчинський як науковець-початківець під впливами різноманітних чинників: крім індивідуальних нахилів, у його розвитку неабияку роль відігравали традиції з батьківського дому. 18 років пропрацював у Центральному державному історичному архіві УРСР у Львові, далі — Інститут суспільних наук АН УРСР (нині Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України) і Наукове товариство ім. Шевченка в Україні. У 1974 р. Олег Купчинський захищає в Одесі кандидатську дисертацію з ономастики на тему: «Українські географічні назви на -ичі XIV-XX ст.», яку написав під керівництвом Лукії Гумецької. Наукова діяльність Олега Купчинського проектується у двох напрямах, а саме у філології та історії. Нині, аналізуючи доробок Олега Купчинського, важко визначити, яка з ділянок науки була та залишається провідною у його діяльності. Якраз специфікою та особливістю його дослідницьких пошуків і характеру творчого процесу є велике розмаїття наукових зацікавлень. Він — філолог за освітою, але однаковою мірою й історик (за його словами «у мене два університети... мій ще один університет, а саме з історії, то архів і довголітня праця у ньому»). Нині Олег Купчинський один із небагатьох філологів-україністів, яких називають філологами «давнього типу», тобто ті, що працюють не тільки у філології, але й у суміжних галузях гуманітарних наук. Поряд із дослідженням питань ономастики і поєднання ономастичних даних і даних історичної географії у полі дослідницьких зацікавлень О. Купчинського перебувають інші спеціальні історичні дисципліни. Чи не найбільше уваги приділено джерелознавству, його дослідження тісно пов’язані з архівознавством. Розвідки цього напряму порушували найактуальніші проблеми української архівістики. О. Купчинський працює також над науковою систематизацією документів, розробленням різних форм науково-довідкового апарату і методикою використання документальних фондів архівів. Повно і цілісно у творчості О. Купчинського репрезентована археографія, дипломатики. Чимало праць О. Купчинський присвячує історичній хронології і картографії. А ще подає чимало незнаних широкому загалові відомостей про життя і творчість видатних особистостей української культури. За приклад слугують огляди документальних матеріалів архівів про М. Шашкевича, Т. Шевченка, М. Лисенка, М. Коцюбинського, І. Франка, І. Труша, Марка Черемшину, В. Стефаника та ін. Відомості про склад документальних пам’яток закордонних архівів (Польщі, Болгарії, Ватикану), які стосуються українських земель, а також про розвиток архівознавства, архівної термінології (Польща) у різних країнах, дають рецензії О. Купчинського на закордонні видання. Важлива складова наукового доробку — історія середньовічних і сучасних установ. Цій проблематиці він присвячує низку праць з історії судово-адміністративних установ, зокрема ґродських і земських судів, міських магістратів, в окремих статтях простежується розвиток Українського Вільного Університету, Наукового товариства ім. Шевченка. У тому ж ключі джерелознавчого аналізу О. Купчинський вивчає проблематику етнографії, частково фольклористики. У цьому ж аспекті деінде розбирається й мистецтвознавча тематика. Чи не найбільше заанґажований в образотворче мистецтво. Є автором студій: «Невідомий портрет Григорія Кузьми пензля Івана Труша» (1997); «Античне мистецтво у дослідженнях Івана Старчука» (1998); «Листи Олени Кульчицької до Богдана Лепкого» (2001). Варто також згадати й таку публікацію, яка торкається мистецького життя в Україні загалом і мистецьких товариств зокрема: «Статут і протоколи засідань Товариства прихильників української літератури, науки і штуки у Львові» (1994). На особливу і окрему увагу заслуговують огляди і рецензії О. Купчинського, присвячені часописам з архітектури і містобудування, що також є додатком до дослідження театрального мистецтва. Є автором певної кількісті статтей, що стосуються сфери біографістики — інформує нас про життя і творчість відомих діячів української науки і культури. Чимало їх присвячено забутим іменам у нашій культурі. Ювіляр пише про Олександра Барвінського, Модеста Гриневецького, Юліяна Заяця, Варлаама Компаневича, Теофіла Кострубу, Миколу Кулицького, Євгена Купчинського, Онуфрія Лепкого, Михайла Малиновського, Миколу Мельника, Івана Огієнка, Яна Яніва, Гната Хоткевича та ін. Велику кількість бібліографічних відомостей, зокрема про українських мовознавців, подано у примітках О. Купчинського до збірки «Листування українських славістів з Францом Міклошичем» (1993). Не менш ґрунтовна і невіддільна до наукової праці є науково-організаційна. Він — член Наукової і Методичної рад цієї установи, а на певних етапах і Львівського обласного архіву, очоливши Відділ давніх актів, згодом Відділ використання та публікації документів (1971). Є один з ініціаторів створення в архіві Кабінетів спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, для експозиції окремих готує експонати. По переході на роботу в Інститут суспільних наук АН УРСР, О. Купчинський обраний членом Вченої ради інституту (середина 1980-х років). Однак чи не найбільше в науково-організаційному аспекті зробив і робить Ювіляр у Науковому товаристві ім. Шевченка. Він один з ініціаторів руху за відновлення Товариства у 1988- 1989 роках, співавтор (з О. Романівим та іншими членами Товариства) нового статуту НТШ, організатор перших інавгураційних зборів 21 жовтня 1989 р., на яких затверджено структуру Товариства, а його обрано науковим секретарем. Тоді збори затвердили його головою Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. Після зборів головна його увага зосереджена на виробленні стратегії видавничого процесу НТШ. Саме йому належить ініціатива у написанні колективної праці «Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка». Близькою для О. Купчинського є науково-редакційна діяльність, у якій він зробив і робить чимало вдалих починань, у котрих сам бере активну і безпосередню участь. Науково-редакторська робота О. Купчинського у 1960-х роках пов’язувалася із загальною каталогізацією документальних фондів ЦДІЛ УРСР у Львові та їх використанням. Перші прямі і поважні зустрічі «з редакторством» поєднувалися з підготовкою збірників, насамперед збірника «Іван Франко. Документи і матеріали. 1856-1965» (1966), згаданих уже збірників «Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.», «Леся Українка. Документи і матеріали. 1871-1970» та ін. А багаторічна редакторська робота пов’язувалася з підготовкою «Каталога пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. 1233-1799». Велика і багатопланова редакційна праця О. Купчинського розпочалась після 1989 р. з відновленням в Україні НТШ. Він є редактором і відповідальним редактором різних видавничих проектів і серій Товариства, співавтором публікацій, що підготовлені з іншими науковими інституціями, членом багатьох редколегій. Особлива заслуга наукового секретаря НТШ у редагуванні «Записок НТШ» — видання, якому в Україні сьогодні немає аналогів. З 1990 по 2009 роки за головною редакцією О. Купчинського вийшло 26 томів. Справедливо, що Наукова та Видавнича ради НТШ відзначили свого редактора, наукового секретаря (з 1989 р.), присвятивши 26-й том видання Ювілярові. Тепер Олег Антонович редагує і працює над доповненнями «Енциклопедії Наукового товариства ім. Шевченка». Сімдесят п’ять років життя і майже півстоліття праці на науковій ниві, як бачимо, не минули марно. Його науковий, науково-організаційний та науково-редакційний доробок творить багатий фонд української науки, та О. Купчинський у наукових пошуках не зауважує часу... Останнє 20-ліття — час незалежності, час виняткової і завзятої наукової та видавничої діяльності науковця. Як зауважує сам О. Купчинський: «Я ніколи ще так багато не працював, як працюю тепер...» За його словами, цьому сприяло багато факторів, насамперед бажання працювати в умовах незалежності та безцензур’я, а в цьому контексті відновлення в Україні Наукового товариства ім. Шевченка. Особливою заслугою у видавничій політиці наукового секретаря, як мовилося, є підготовка і редагування основного серійного видання Товариства — «Записок НТШ». До 1990-х років більшість прихильників шанували Ювіляра за його ґрунтовні знання, знали його як людину-порадника, «який як ніхто володіє відомостями про свої і чужоземні архіви та бібліотеки, а головне, де і що у них українського лежить і досі не використано», поки не повністю усвідомлюючи його дослідницького і редакторського хисту. Від усього серця зичимо йому здійснити ці плани, надалі зберігати невичерпний творчий запал, міцне здоров’я і життєву витривалість. Богдан АНДРУШКІВ Джерело: "Нова Ера"