Телебачення України передає і нинішні керівники пропагують: «День нашої ПЕРЕМОГИ!»
Наслідники і діячі тоталітарного режиму говорять про перемогу незалежної України у ВВвійні! Замовчуючи і приховуючи правду, за якою тоталітарний комуністичний СРСР під владою Сталіна переміг тоталітарну фашистську державу Гітлера, запровадив у Європі підлеглі комуністичні окупаційні режими, які близько пів-століття змогли панувати в Польщі, Чехо-Словаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії, частині Німеччини, проводив посилене репресування «українських буржуазних націоналістів» …
Замовчується ставлення царської Росії і СРСР до української незалежності. Царська імперія перетворила договір про взаємодопомогу в підлеглість і русифікацію Козацько-Гетьманської України. Коли в 1917 році почався розвиток Української Народної Республіки ленінський комуністичний режим в Росії організував військову «перемогу» над Українською державою, жорстоко ліквідував УНР, довгою громадянською війною встановив в Україні комуністичний режим; Сталін проводив «червоний терор», винищив біля 10 мільйонів українців голодоморами, під червоними прапорами зерно забирали в селян і вивозили на елеватори, продавали за кордон. Населення УРСР комуністичний режим репресував, засуджував і засилав у концентраційні табори ГУЛАГу, переслідував за прихильність українській мові і культурі, за «буржуазний націоналізм», дальше посилював русифікацію українців, замінював керівників і начальників присланими росіянами і євреями.
До 1941 року проводилася дружня політика Сталіна із Гітлером, розвивалися взаємні зв’язки, відвідування, торгівля, допомога, у 1939-1940 роках домовилися про передачу СРСР частини польських і румунських територій з українським населенням.
В період Другої світової війни (великої вітчизняної війни) захист території СРСР був невдало організований, хоч деякі воїни хоробро і віддано намагалися захистити свої землі. До цього часу дуже багато армійських керівників були без вини засуджені і розстріляні, так само вбито багато партійних керівників і делегатів, справжню підготовку до війни Сталін відкидав. За вказівкою компартії органи НКВД при відступі вбивали, розстрілювали, мордували у в’язницях багато тисяч арештованих або просто затриманих українців. За кілька місяців війська Сталіна відступили з УРСР і Білорусії, щоб не гинути солдати здавалися в полон багатьма тисячами. Хоч німецько-фашистська окупація була ворожою і жорстокою, виявлено і перехоронено тисячі українців, замордованих сталінськими катами; проводилося деяке відродження українських організацій, установ, шкіл, культури, охорони здоров’я і ін.
Тоталітарний режим СРСР мобілізував до армії мільйони людей і жертвував ними, не зважаючи на втрати населення деяких мобілізованих посилали на фронт без зброї. Мільйони солдатів СРСР, в тому числі українців, були командуванням вислані на загибіль, щоб до якогось дня звільнити велике місто, загинули в Дніпрі щоб швидко захопити Київ і т.п. Багато гинули від пострілів «заградотрядов» НКВД, запроваджених приказом Сталіна № 227; один із таких «отрядов» розстріляв за 2 місяці 10201 солдата!
Відкриття Другого фронту, наступ на гітлерівців англійців і американців, їхня допомога СРСР покращили умови війни, дали можливість тоталітарному режимові Сталіна перемагати Гітлера. При цьому комуністична сталінська влада зовсім не дбала про раціональне використання, збереження своїх вояків і мирного населення, на мирне населення СРСР припала величезна втрата. І тепер керівниками України замовчується, що у війні сталінське керівництво втратило біля 28 млн солдатів і мирних людей, тоді як німці – переможені – втратили лише 6 мільйонів вояків і населення! На 1 людину втрачену німцями припадає 4,6 людей втрачених із СРСР!! Безповоротні втрати особового складу радянських збройних сил за одними даними склали понад 10,4 мільйона осіб, за іншими на фронті перемололи вбитими й інвалідами 23 мільйони! Тоді як втрати содатів гітлерівської Німеччини, що воювала з половиною світу, становили 3,5 – 4 мільйони вояків! Отже втрати солдат комуністичним СРСР 2,5 рази більші, ніж втрати солдат фашистської Німеччини. Чи це нормальна, чесна, добра перемога Сталіна над Гітлером?
Переважно не згадують тепер, що втрати українського народу становлять від 40 до 44% від загальних людських втрат СРСР, інколи кажуть, що Росія могла добитися перемоги без українців! Із 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони чоловік. Втрати цивільного населення України становили 5,5-6 мільйонів чоловік; понад 2,5 мільйони уродженців України загинуло на фронтах, УРСР втратила усього як мінімум 8 мільйонів осіб!
При звільненні території УРСР органи НКВД почали посилене переслідування українського населення, засуджували під приводом «за співпрацю з окупантами», багато вивозили в концтабори. Проводилося посилене репресування тих, хто був потрапив до німецького полону, засудження їх в концтабори ГУЛАГу. Сталінське командування армії запропонувало план виселення з України всього населення, яке потрапило під німецьку окупацію, але чи то брак транспорту чи інші мотиви не привели до його реалізації. Таке виселення привело б до повного знищення тоталітарним режимом України!!
Під керівництвом Сталіна тоталітарний режим СРСР встановив свято перемоги, приховуючи багато фактичних даних про війну, називаючи Сталіна головним переможцем. Народ проводив відбудову країни, Сталін проводив дальше своє злочинне переслідування, зокрема лікарів; припускають що був отруєний керівниками партії і конкурентами.
У 1966 р. в тоталітарній комуністичній державі відбулося викриття культу і злочинів Сталіна, «десталінізація» СРСР, «тоталитаризм — это зло, поскольку он исходит из того, что человек — это средство для достижения любой цели режима». Проводилося виправлення деяких його злочинів і помилок, одної ночі ліквідовано усі пам’ятники злочинного «вождя»; деякими керівниками нинішньої Російської Федерації продовжується десталінізація, але де-не-де встановлюють нові пам’ятники Сталіну!
Хоч після закінчення війни УРСР була введена до складу ООН як ніби то окрема держава, її влада повністю залишалася під керівництвом Москви. Коли Шелест підняв деякі питання української культури та історії, його швидко усунули. Комуністичний режим під червоним прапором («серп і молот це смерть і голод» - говорили українці) продовжував започатковану царизмом у 17 ст. русифікацію УРСР, переслідування і репресування українських літераторів, істориків, художників, арешти українських дисидентів, заслання в концтабори або в психлікарні; проводилося виховання нового «совєтського народу».
Нарешті тоталітарний режим СРСР став виявляти свою повну неспроможність і прискорився розпад СРСР. Захоплені і окуповані Сталіним європейські країни скинули тоталітарний комуністичний режим і успішно проводять демократичний розвиток своїх держав. Завдяки участі у Верховній Раді УРСР українських патріотів і ослаблення влади комуністичного уряду відбулося проголошення Незалежної України, знову почався розвиток української держави, як в Князівській Русі, Гетьманській Україні, УНР - землі які століттями не могли вийти спід панування сусідніх держав – Росії, СРСР, Австро-Угорщини, Польщі, Чехо-Словаччини, Румунії, Угорщини; встановлено прапор і герб України, які мали давню історію.
Тепер деякі керівники України і комуністи твердять, що така складна, з багатьма злочинними порушеннями Сталіна перемога СРСР і комуністичного українофобського режиму (а також перемога Англії і Америки над гітлерівською Німеччиною, які 9.05 її не святкють), має залишатися святом перемоги незалежної України! Що ця перемога з величезними жертвами і скорботою за багатьма загинувшими рідними має так відзначатися, як її відзначав у своєму культі кат України Сталін у своїй тоталітарній комуністичній державі СРСР під своїми червоними комуністичними прапорами! Не береться до уваги, що Сталіна забрали із мавзолею, засудили культ, розкриваються нові історичні матеріали про його злочини в партії, в державі, в медицині, в УРСР. Тоталітарна держава, яка мала з 1917 року червоний прапор, перестала існувати!
Чи слід повторяти сталінське святкування його культової перемоги у складній Другій світовій війні, яка привела до тривалого комуністичного поневолення народу України та ряду європейських країн? Чому частина комуністичної партії, яка здійснила стільки величезних злочинів проти України, залишається при владі? Чому так вважають помічники компартійного керівника УРСР, які стали помічниками Президента України, міністрами? Чому старих учасників терору і злочинного переслідування українського населення в наш час не виявляють і не засуджують в Україні так, як в Німеччині?
Звичайно, добрими поступками в Україні є вшанування доживаючих вік учасників Другої світової війни із нашого народу, які пережили війну, особливої пошани в Україні повинні заслуговувати вояки, які боролися за незалежність України.
