Значні антропогенні зміни в біогеоценотичному покриві не лише окремих реґіонів, а й цілої планети, погіршення довкілля і потреба забезпечення людині сприятливих умов існування висувають на чільне місце наукові, а не прикладні екологічні проблеми. У складних взаємовідносинах складових довкілля доцільно визначити один із важливіших чинників, послаблення або посилення якого зумовлювало б значне реагування інших структурних систем.
Людина тисячоліттями працювала з тваринами, пристосовуючи їх до задоволення своїх потреб. Для виведення усієї розмаїтости свійських тварин біологи використали добір серед тієї варіябельности, що створена самою природою.
Протягом значного часу минулого століття у монодомінантних ялинових насадженнях Карпат спостерігалося зменшення приросту, суховершинність і масове всихання ялини. Цей неґативний процес деґрадації ялинових лісів висвітлений в ряді робіт вчених-лісівників України, Чехії, Словаччини, Польщі, Угорщини ще у ХІХ—ХХ ст. (М. Czaskoczi, 1874; Е. Ноlowkievicz, 1877; І. Nowicki, 1884; V. Реrrina, 1960; С. Генсірук, 1964; М. Sziget, 1885; О. Vincent, 1936; А.
Наука і наукові кадри відограють надвичайно важливу роль в розвитку суспільства, в наково-технічному прогресі, у різних галузях народного господарства. Невипадково питання стану науки в Україні, ситуації з науковими кадрами так прискіпливо обговорюються в нашому суспільстві, зокрема існування і фінансування наукових установ, відношення університетської і академічної науки, система освіти і підготовки наукових кадрів, проблеми автономії університетів.
