450 років тому:
1560– у великих містах Закарпаття з’явилися присяжні (службові) бабки-сповивальниці, які за невелику платню з міської каси надавали допомогу убогим жінкам при пологах.
400 років тому:
1610– у Кракові почали друкувати 5 томів зільника (гербарія) Симеона Сиреніуса (Сиренський, 1540–1611), який вчився в Краківському університеті, став доктором медицини в Падуї (Італія), деякий час працював у Львові, став професором Краківського університету; подавав польські, німецькі та латинські назви лікарських рослин, інші тогочасні ліки. Зільник становив енциклопедію фармації ХV1-ХV11 ст., якою користувалися і в Україні, містив доповнення, в яких згадується про лікарське зілля Покуття та Львівщини.
350 років тому:
1660 - французький історик Шерер після мандрівки по Україні писав: "У Малоросії при кожній церкві, без винятку, є лікарня або лазарет, де люди, справді бідні й не здатні себе забезпечити, доглянуті коштом церкви, залежно від її прибутків".
300 років тому:
1710 – населення Києва сильно потерпіло від епідемії чуми.
275 років тому:

Ярослав Ганіткевич

Українська історіографія переглядає та об’єктивно висвітлює питання, які раніше розглядалися або з позицій російського царизму і великодержавного шовінізму, або з позицій комуністичної ідеології. До таких питань можемо віднести історію Київського медичного інституту (КМІ) в роки Великої Вітчизняної (або в ширшому плані Другої світової) війни.
Дослідження архівних матеріалів, колишніх спецфондів, діаспорної літератури, преси того часу свідчить про те, що в окупованому гілерівцями Києві викладачам і професорам КМІ, які з різних причин залишилися в окупованому гітлерівцями Києві, вдалося частково на деякий час відновити роботу кафедр і клінік КМІ, що дало можливість готувати лікарів з корінного населення та сприяло збереженню бази інституту. Потрібно відзначити, що це відбулося при різко ворожому ставленні німецьких окупантів до вищої освіти на українській землі.

Марія Ганіткевич, Ярослав Ганіткевич. Родовід Ганіткевичів та споріднених родин. Товариство “Просвіта”, Секція “Український родовід”. Львів, 2007. – 127 с., 11 табл., 48 с.іл.

Степан Зощук – доктор медицини, спортивний лікар, науковець і хірург в Європі, в країнах Азії та Африки, український громадський діяч, публіцист
(До 100 – річчя від дня народження)

Ярослав Ганіткевич (Львів), Павло Пундій (Чикаґо)

Минає 100 років від народження доктора медицини Степана Зощука - надзвичайно цікавої та вартісної людини, відомого у світі знаменитого лікаря, визначного українського діяча і патріота.
Степан Зощук народився 9 серпня 1909 року в Кракові в українській сім’ї. Батько був поштовим урядником, раніше служив старшиною в австрійській армії. В родині були брати – Роман та Іван, сестра Варвара. Багато уваги приділяла малому Степану мати Марія Зощук.
Після розпаду Австро-Угорської монархії батьки повернулися в рідні краї, оселилися в Коломиї. Степан спочатку навчався в народній школі, опісля в Коломийській українській гімназії, яку закінчив 1928 року. Почавши з 1931 року він та його брат Іван були в складі дружини копаного м’яча (футболу) «Сокіл», брали участь в роботі Українського спортового союзу в Коломиї.

Наукове товариство імені Шевченка
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Інститут української археографії НЛН України імені М. Грушсвського
Всеукраїнське товариство Івана Огієнка Львівське відділення
Українське лікарське товариство у Львові
запрошують Вас до участі у вшануванні 80-річчя видатного українського вченого Ярослава ГАНІТКЕВИЧА
Дійсного члена НТШ, доктора медичних наук, професора, Лауреата премії імені Івана Огієнка, стипендіата Президента України
та презентації книги «Лікарський збірник до 80-річчя з дня народження Ярослава Ганіткевича.Вибрані праці», Львів, 2009

Основні лати життя і діяльності
1929,9 липня - народився в м. Радехові на Львівщині
1946 – вступив до Львівського медінституту
1949 – перша доповідь на ІV конференції СНО
1951 – аспірантура при кафедрі нормальної
фізіології Львівського медінституту
1954 – публікація першої наукової праці
1955 – захист кандидатської дисертації
1956 – звільнений з Львівського медінституту, асистент Івано-Франківського медінституту
1959 – доцент кафедри норм. фізіології ІФМІ
1968 – захист докторської дисертації (Донецьк)

Ярослав Окуневський – військовий лікар, контр-адмірал Австро-Угорського флоту, мандрівник, публіцист, меценат, національно-просвітницький діяч,
учасник Української національної революції 1917-1921 рр. (до 150-річчя від дня народження)
У 2010 році виповнюється 150 років від дня народження і 81 рік від дня смерті одного з видатних українців кінця ХІХ – початку ХХ ст. Ярослава Окуневського. Його постать – одного з представників роду українських інтелігентів Окуневських – в добу тоталітаризму була викреслена з історії нашої культури, літератури, медицини, В УРСР його ім’я і діяльність замовчували, публікації, заховані в спецхранах, не перевидавали. Тільки в українській діаспорі зберігали пам'ять про нього, згадували у своїх виданнях.

Ключові слова: українські лікарі, медицина світу

Резюме. Вперше наводяться короткі дані про 55 українських лікарів (лікарів України), які збагатили світову медицину. Описується внесок лікарів – уродженців України та лікарів інших національностей, які працювали на українських землях, що були під владою Росії, Польщі, Австро-Угорщини, Румунії

Широко відома роль грецьких, арабських, китайських, англійських, німецьких, французьких та інших лікарів у розвитку світової медичної науки та практики. Водночас у світовій літературі мало висвітлено роль лікарів слов’янських народів. Найчастіше згадуються поодинокі імена, як-от Й. Пуркіньє (чех), Мінковскі О. (поляк), І.П.Павлов, В.М.Бехтєрєв (росіяни), В.Бец. Проте майже не згадуються українські лікарі, що зумовлене багатовіковим перебуванням України в колоніальній залежності, відсутністю своєї державності.

Проголошення незалежності України 1991 року дало поштовх для перегляду стану національної культури і науки, повернення імен, заборонених тоталітарним комуністичним режимом, утвердження об’єктивної історії України.

Ганіткевич Я., Пундій П. Українські лікарі. Біобібліографічний довідник. Книга 3. Учасники національно-визвольної боротьби і українського державотворення, репресовані та реабілітовані лікарі України. Науковий редактор: Любомир Пиріг. Львів, 2008. – 428 с., 168 іл.